|
9.2. Класифікація персоналу Управління персоналом — це складний і багатомірний процес. Відповідно аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища (ухвалення на цій підставі управлінських рішень) — процедура, успішне розв´язання якої залежить під непростої і динамічної сукупності чинників.
Персонал, що працює в банках України, можна розділити на декілька груп.
Перша група — це, як правило, начальники управлінь, відділів, провідні спеціалісти, кваліфіковані працівники середнього і старшого віку. Серед них особливою продуктивністю вирізняються працівники 35—50 років, стаж роботи яких у банківській сфері від 5 до 10 років. У більшості це жінки, що мають середню спеціальну бухгалтерську або вищу фінансову освіту. Завдяки цьому та накопиченому досвіду вони досконало володіють тонкощами бухгалтерської справи, знають всі нюанси взаємовідносин у банківській сфері.
Співробітники, що складають першу банківську групу, важко сприймають будь-які зміни в умовах роботи, нові банківські інструкції та існування будь-якої невизначеності у змісті роботи, їхня характерна риса — високий рівень відповідальності, прагнення працювати максимально точно і без помилок; вони часто беруть роботу додому або допізна працюють на своєму службовому місці.
Представники цієї групи, яким властивий високий рівень мотивації, як правило, відчувають необхідність в оновленні наявного фахового досвіду. Отримавши освіту переважно в радянський період, вони мають труднощі в засвоєнні нових, «ринкових» знань і подоланні застарілих способів і методів роботи.
Друга група банківських працівників — люди активного, працездатного віку (35—40 років), відкриті для новацій, що прийшли у банк з різних фахових і суспільних сфер діяльності, організаційно-управлінських структур, партійних і профспілкових органів, сфер освіти, науки і військово-промислового комплексу (переважно економісти, програмісти, математики і фізики). Практично всі вони мають вищу освіту, дехто — кандидатські й докторські наукові ступені.
Багато спеціалістів цієї групи мали у своїй фаховій сфері певний статус і популярність (публікації, визнання, ім´я). Можливості для переходу в банківську сферу одержували ті, хто був психологічно готовий до зміни професії, вирізнявся достатньо високим інтелектуальним потенціалом. Потрапивши в нове соціальне середовище, вони стикаються з необхідністю професійного і особистого самоствердження на новому місці роботи, пошуку нових фахових контактів. Деякі банки ставлять умову одержання другої економічної освіти, якщо працівник має непрофільний (стосовно банківської сфери) диплом. Неостаннє місце серед цих проблем посідають труднощі, пов´язані з подоланням тиску з боку банківських працівників першої групи, тобто професіоналів, які не бажають віддавати високі посади «новачкам».
Третя група складається з молодих людей 23—30 років, що займають у банках різні посади, від керуючого до операціоніста. Як правило, вони мають економічну освіту, отриману за останні роки в Україні. Дехто закінчив спеціалізовані банківські школи, економічні факультети університетів.
Працівники цієї категорії впевнено почувають себе в нових економічних умовах, тож іноді виникає враження, що ця група банківських службовців — найблагополучніша. Проте це не зовсім так.
Труднощі, з якими стикаються молоді банківські працівники, насамперед пов´язані з відсутністю сформованого професійного співтовариства, їм доводиться працювати в умовах гострого дефіциту або повної відсутності фахової спадкоємності. Не існує необхідних і прийнятих усіма морально-етичних цінностей, що регламентують взаємодії в банківській сфері, не розроблено ефективних правових механізмів банківської справи, потребує суттєвої доробки комплекс банківських інструкцій.
Внаслідок цього молоді банківські працівники не в змозі інтенсивно включатися в професію, у них не формується адекватна самооцінка власних можливостей, не відбувається планування кар´єри.
Основою класифікації банківських працівників можуть бути види поділу праці, зазначені в таблиці 22.
У банківській сфері поширений підхід, згідно з яким працівники поділяються (залежно від функціональної ролі) на керівників, спеціалістів, професіоналів і технічних виконавців. Таблиця 22. Види поділу праці Види поділу управлінської праці | Зміст поняття | Функціональний | Виокремлення функцій, об´єктивно необхідних для ефективного управління технологічним процесом, виконання яких закріплюється за окремими працівниками або підрозділами апарату управління | Ієрархічний | Поділ комплексу робіт за рівнями ієрархії управління, закріплення функцій за окремими управлінськими працівниками і формування на цій основі повноважень решти | Технологічний | Диференціація процесу управління на операції з накопичення, збереження, опрацювання і передачі інформації, які виконують певні категорії працівників | Фаховий | Диференціація управлінських працівників за їх фаховою підготовкою | Кваліфікаційний | Поділ робіт за функціями управління і закріплення їх за управлінськими працівниками відповідно до кваліфікації, стажу роботи і здібностей | Посадовий | Поділ працівників системи управління відповідно до їх компетенції (компетенція — сукупність прав, обов´язків і відповідальності управлінського працівника в реалізації визначеної функції управління) |
|
