Уривок із звернення шляхти Київського воєводства до коронного гетьмана Й. Потоцького з проханням надати допомогу в боротьбі проти гайдамацьких загонів (червень 1750 р.)

   ...По-друге: хоча наше воєводство зобов'язане багатьма проявами ласки і протекції ясновельможному його милості панові Краківському (великий коронний гетьман Й. Потоцький. - Упор.)..., треба, щоб ясновельможний його милість пан Краківський з давньою передбачливістю не нехтував голосу нашого воєводства, коли будуть обговорювати при цьому жалібне становище нашого воєводства. Ми позбавлені допомоги, не маємо права голосу, обмежені, в той час коли посилюється щораз то більший гайдамацький натовп, який виливається з-під кордону, а також із-за російського кордону у наше воєводство, спустошуючи країну, не минаючи навіть божих святинь, щоб був ніби сам консул і Гектор.
   По-третє, вельможний його милість пан Ожга, бишівський староста, теперішній керівник мізерних сил української партії, доніс нашому воєводству, якою настирливою є потреба зміцнення сил згаданої партії. Через це вельможні їх милість пани-посли повинні настояти просьбами перед ясновельможним його милостю паном Краківським, щоб він взяв частину військ із інших, спокійніших партій і цим самим дозволив збільшити і підкріпити нашу українську партію.
   По-четверте, не малою є допомога поважному рицарству - від людей “легко озброєних”, бо ті, безперервно маючи сутички з людьми, вірніше з гультяями, так малочисленні, що коли їх нараховується ледве чотири, то оголошують себе тут же куріями. Через те необхідно, щоб у тутешній українській партії відносно колишньої постанови Речі Посполитої вельможні їх милість пани-орендатори українських староств зобов'язалися виставити тисяча двісті козаків і щоб приєднувалися до війська цієї ж партії. Вельможним їх милості панам нагадую про мужність і відвагу ясновельможного його милості пана Краківського.
   По-п'яте: фортеця Білоцерківська через його милість пана Бекірського, мечника брацлавського, який командує нашим воєводством, просить про надання допомоги людьми.
   Оскільки в даний час не можемо листуватись, не нагадую їх милості панам-послам цієї так очевидної потреби ясновельможному його милості пану Краківському.