Універсал коронного гетьмана Й. Потоцького, в якому він загрожує карами усім, хто буде допомагати опришкам, керованим О. Довбушем (серпень 1742 р.)

   Я, Иосиф Потоцький з Потока в Станіславі, у Бродах, збаразькому князівстві і в Немирові воєвода і генерал київських земель, гетьман великої корони, лежайський, снятинський і т. д. староста.
   Мій обов'язок - донести до відома вельможних їх милості панів, дідичів, посесорів, власників маєтків на Покутті і Підгір'ї, а також їх комісарів, економів, губернаторів, адміністраторів і підстарост, зокрема всіх громад в країні (а їм про це необхідно знати) про селянина Довбуша, який відомий в цілім Покутськім і Підгірськім краю своєю злістю і зухвалістю, що він вже три роки нападає з ватагою зібраних опришків на містечка і села - грабує, вбиває і нищить.
   Я намагаюсь підтримувати безпеку в Покутськім краю моїми людьми як пішими, так і надвірною кіннотою, даю грошову винагороду за слухняність і оголошую, що необхідно зберігати настанову для найсвятішої землі Галицької. Через те, що згаданий Довбуш із своїми опришками має по різних селах своїх захисників, які надають йому притулок, доручаю всім моїм і чужим громадам, щоб вони всякою силою і спритністю спіймали Довбуша і виловили всіх опришків, що з ним шаліють по країні; спійманих за заподіяний злочин відсилати до Станіслава.
   Якщо яка-небудь громада сховає, або чим-небудь нагодує, зробить перев'язку, або попередить Довбуша і інших гультяїв, щоб вони сховалися, - такі без ніякого жалю будуть упень винищені.
   Щоб запобігти можливих наслідків і зберегти цілість, загальну безпеку і справедливість в країні, що їх тепер підтримують каральні загони, я сам особисто швидко вирушаю до Покутського краю і в Станіслав.
   А цей мій гетьманський універсал, підписаний моєю власною рукою, з прикладеною звичайною печаткою повинен бути опублікований по всіх містах і селах, як Покутських, так і Підгірських.