Договір київського князя Ігоря з візантійським імператором

   Року [945] прислали Роман, і Константин, і Степан послів до Ігоря відновити попередній мир. Ігор же говорив з ними про мир. Ігор послав своїх мужів до Романа, Роман же скликав бояр і сановників. Привели руських послів і звеліли говорити і писати промови обох сторін на грамоті [пергаменті]...
   I великий князь наш Ігор, і князі, і бояри його, і всі руські послали нас до Романа, і до Константина, і до Степана, до великих царів грецьких, утвердити дружбу з самими царями, і з усім боярством, і з усіма людьми грецькими на весь час, доки сяє сонце і весь світ стоїть. І якщо хто з руських замислить зруйнувати цю дружбу, то хрещені з них хай приймуть за те помсту від бога вседержателя і осудження на погибель вічну, а нехрещені хай не приймуть допомоги від бога і від Перуна, хай не захистяться вони щитами своїми, хай будуть посічені мечами своїми і [вбиті] стрілами своїми і іншою своєю зброєю, і хай будуть вони рабами навіки в майбутньому житті. Великий князь руський і бояри його хай посилають у Грецію до великих царів грецьких скільки хочуть кораблів з послами і купцями, як установлено для них. [Раніше] посли носили печаті золоті, а гості срібні, тепер же князь ваш узнав, що [треба] посилати грамоти до нашого царства... Якщо прийде Русь не для торгівлі, то не одержує місячини. Хай заборонить князь ваш послам і Русі, що приходять сюди, творити бешкети в селах і в країні нашій. Ті ж, що приходять з Русі, нехай живуть біля святого Мами, і коли пошле царство наше переписати їх імена, тоді вони візьмуть місячне утримання, посли - посольське, а гості - місячне, спершу візьмуть [ті, що прийшли] від міста Києва, потім - від Чернігова, і від Переяславля, і від інших міст.
   І нехай входить Русь у місто через одні ворота з царським чиновником, без зброї, 50 мужів, і торгує, як їм треба, і знову виходить; і чиновник царства нашого хай охороняє їх, і якщо хто від Русі або від греків вчинить неправильно, то він виправляє [їх неправду]. Коли Русь входить у місто, то хай не завдає зла і не має права купити шовкові тканини більше по 50 золотих; той же, хто купить шовкові тканини, хай показує їх царському чиновникові, і той привісить до тканин печать і віддасть їх тим, хто купив. Коли ж Русь іде назад, то нехай бере їжу на дорогу, скільки потрібно, і все, що треба людям, як це встановлено раніше, і повертається безпечно в країну свою, але не має права зимувати біля святого Мами.
   Якщо втече раб від Русі, то раба слід спіймати, оскільки Русь прийшла в країну нашого царства, коли раб утік від святого Мами; якщо ж утікача не виявлять, то нехай наші християни дадуть присягу Русі по своїй вірі, а нехристияни по своєму закону, і нехай тоді Русь бере на нас [греках] ціну раба, як встановлено раніше, по 2 шовкові тканини за раба. Коли ж утече до Русі раб кого-небудь з людей царства нашого, або з міста нашого [тобто Царграда], або з інших міст і забере що-небудь з собою, то його повернути назад, і якщо забране цим рабом з собою буде все ціле, то слід взяти за вкрадене 2 золотих... За тих же, кого приведе Русь полоненими, взятими з нашої країни, за юнака або дівчину дадуть 10 золотих і викуплять полоненого; якщо ж полонений середніх літ, то заплатять за нього 8 золотих і викуплять його, якщо полонений старик або дитина, то дадуть за нього 5 золотих. Коли ж виявиться хто з Русі оберненим у греків у рабство, як полонений, то буде викуплений Руссю за 10 золотих; якщо ж гречин його купив, то слід йому дати присягу перед хрестом і взяти ту ціну, яку він дав за нього. Про Корсунську країну: скільки не є міст у тій країні, хай не мають над ними влади князі руські і хай [не] воюють, і та країна їм не підкоряється, якщо ж князь руський просить у нас воїнів на допомогу, то ми дамо їх йому, скільки йому потрібно... Коли ж трапиться який-небудь злочин від греків, що перебувають під владою царства нашого, то [князі руські] не мають влади страчувати їх, але за повелінням царства нашого дістане він [покарання] за те, що вчинив. Якщо християнин уб'є русина або русин християнина, то той, хто вчинив убивство, буде затриманий родичами убитого і нехай (вони) уб'ють його. Коли ж той, хто вчинив убивство, втече, а він буде заможним, то хай візьмуть маєток його родичі вбитого; якщо ж той, хто вчинив убивство, бідний і втече, то його [треба] шукати, поки не виявлять; коли ж він буде виявлений, хай буде вбитий...
   В разі ж наше царство захоче мати від вас [допомогу] у війні проти ворогів наших, то ми напишемо князеві вашому, і він пошле до нас [допомогу], скільки ми захочемо, і з цього побачать інші країни, яку дружбу мають Греки з Руссю. Ми ж договір цей написали на двох грамотах, одна грамота запишається у царства нашого, на ній написаний хрест і наші імена, а на другій грамоті [імена] послів ваших і купців ваших.