11.2. Правові основи діяльності нотаріату

   Правовою базою діяльності нотаріату є Конституція України, Закон України “Про нотаріат” та інші державні законодавчі акти України.
   У правовому регулюванні діяльності нотаріату велике значення мають закони України “Про власність” (1991 p.), “Про селянське (фермерське) господарство” (1993 р.), “Про приватизацію державного майна” (1997 p.) “Пpo заставу” (зі змінами 1997 p.), “Про плату за землю” (1992 p.), a також постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, зокрема Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату (1994 p.), декрети “Про приватизацію земельних ділянок” (1992 p.), “Про дepжaвнe мито” (1993 p.). Джерелом правового регулювання нотаріальної діяльності є накази і листи Міністерства юстиції України, які регламентують питання організації та діяльності нотаріальних органів, зокрема накази про затвердження Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату (1993 р. із змінами 1997 p.), Положення про державний нотаріальний архів (1994 р.), Положення про порядок видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (1994 p. зі змінами 1997 p.), Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності (1994 p.), Положення про Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (1997 p.) i Положення про єдиний реєстр доручень (1998 p.). Суттєвим доповненням до Закону України “Про нотаріат” (далі — Закон) є затверджена наказом Міністерства юстиції України Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (1994 p.) із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції (1996, 1997 p.), та Правила вeдeння нотаріального діловодства (1993 p.).
   Для організації діяльності нотаріату особливе значення мають Укази Президента України “Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій” (1998 p.), “Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні” (1998 p.).