8.12. Поняття про статистичне групування

   Одним з основних і найбільш поширених методів обробки й аналізу первинної статистичної інформації, що застосовується на етапі зведення, є групування.
   Групування - це розподіл одиниць суспільного явища, що вивчається, за істотними ознаками.
   Виділяють кілька типів групування:
   - типологічні;
   - структурні (варіаційні);
   - аналітичні.
   Типологічне групування - це групування, за допомогою якого виділяють із загального масиву інформації типові явища та процеси.
   Цей вид групування дає змогу виділити найхарактерніші групи, типи явищ, з яких складається неоднорідна сукупність, визначити істотні відмінності між одиницями статистичної сукупності, а також спільні ознаки. Прикладом таких групувань у правовій статистиці можуть бути: розподіл злочинів на однорідні категорії відповідно до глав Особливої частини Кримінального кодексу; розподіл цивільно-правових спорів на їх види; засуджених за соціальним статусом, судимістю, видами покарання тощо. Отже, при типологічних групуваннях основним завданням є розчленування сукупності на якісно однорідні групи.
   Структурне (варіаційне) групування характеризує розподіл якісно однорідної сукупності на групи за інтенсивністю варіативної ознаки. За допомогою структурних групувань можна вивчати віковий склад населення; віковий склад злочинців або осіб, які вчинили якийсь конкретний вид злочинів.
   Аналітичним є групування, що має на меті виявити взаємозв'язок між окремими явищами й ознаками, які їх характеризують.
   У кримінально-правовій статистиці виділяють, зазвичай, групування за юридичними та соціально-демографічними ознаками, по регіонах і галузях народного господарства.
   Кримінально-правові ознаки:
   - за видами злочинів або статтями Кримінального кодексу  України, що дає змогу визначити структуру злочинності, виявити ступінь поширеності певних видів злочинів, питому вагу кожного з них у загальній злочинності;
   - за главами Кримінального кодексу України, що дає можливість одержати дані про кількість злочинів і засуджених за посягання проти власності, особи, порядку управління тощо;
   - за ступенем тяжкості злочинів;
   - за співвідношенням корисливих, корисливо-насильницьких і насильницьких злочинів;
   - за формою вини (умисні чи необережні).
   Кримінологічні ознаки:
   - за галузями господарства;
   - за територіями (область, місто, село та ін.);
   - за місцем вчинення злочину (побутова, вулична тощо);
   - за часом вчинення (день тижня і година вчинення);
   - рецидивна (повторність вчинення злочину);
   - економічна;
   - організована та ін.
   Соціально-демографічні ознаки: стать, вік, рівень освіти, національність, громадянство, рід занять, сімейний стан тощо.
   Групування за територіальними ознаками (район, місто, область) і галузями господарства дають можливість порівнювати рівень інтенсивності й поширеність злочинів по регіонах та сферах економіки.
   Групування за часом вчинення злочину бажано проводити не по всіх злочинах, а тільки щодо тих, на які має вплив "сезонність" (так, зґвалтування, крадіжки, хуліганство), що дає можливість одержати необхідні дані для розробки відповідних запобіжних заходів.
   Групування злочинців за соціально-демографічними ознаками (стать, вік, освіта, сімейний стан, соціальне походження) слід співвідносити з групуваннями населення, що проживає на певній території, за аналогічними ознаками. Це надасть можливість отримати правильне уявлення про поширеність злочинності в регіонах.