§ 1. Організація прокурорського нагляду за додержанням органами внутрішніх справ законодавства про адміністративні правопорушення

   Прокурорський нагляд є одним із засобів забезпечення законності під час застосування заходів впливу за адміністративні правопорушення. Він спрямований, перш за все, на захист прав та законних інтересів громадян — учасників адміністративних правовідносин, забезпечення своєчасного, всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, посилення впливу заходів адміністративної відповідальності на запобігання злочинів.
   Повноваження органів внутрішніх справ щодо припинення адміністративних правопорушень визначені п.п. 1-3, 5-8,18-19, 21-22 ст. 11 Закону “Про міліцію” та нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП). В залежності від характеру цих порушень органи внутрішніх справ або повністю здійснюють провадження по них (ст.222 КУпАП), або тільки порушують провадження, віддаючи справи на розгляд судів, адміністративних комісій та інших органів.
   Здійснюючи нагляд за додержанням законодавства про адміністративні правопорушення, прокурор використовує повноваження, передбачені ст.20 Закону “Про прокуратуру”, а у випадках реагування на факти незаконного затримання громадян в адміністративному порядку — повноваження, закріплені у ст.44 та 45 Закону “Про прокуратуру”.
   Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за виконанням законів при провадженні у справах про адміністративні правопорушення конкретизовані у ст.250 КУпАП, відповідно до якої прокурор (його заступник) має право: порушувати провадження в праві про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; опротестувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення; зупиняти виконання постанови, а також вчиняти інші, передбачені законом, дії.
   Стаття 290 КУпАП надає прокурору право опротестувати постанову у справі про адміністративне правопорушення. Принесення прокурором протесту зупиняє виконання постанови до розгляду протесту (ч.2 ст.291 КУпАП).
   Крім прокурора та його заступника здійснювати дії, спрямовані на виявлення порушень закону під час провадження у справі про адміністративні правопорушення, має право також помічник прокурора.
   Приводами до проведення перевірки можуть бути:
   статистичні дані судів, адміністративних комісій, органів внутрішніх справ за формами 1-АП, 1-А (піврічна, річна) “Звіт про розгляд справ про адміністративні правопорушення та особах, які притягнуті до адміністративної відповідальності”, який складають органи, посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення по суті. У звіті, зокрема, вказується: найменування статей КУпАП; кількість розглянутих справ, за якими прийнято постанови (рішення); дані про кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності, про закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення; дані про кількість осіб, у відношенні яких винесені постанови (рішення) про застосування адміністративного стягнення: попередження, штрафу, конфіскації, оплатного вилучення предмета, позбавлення спеціального права, виправних робіт, адміністративного арешту; застосування до неповнолітніх віком від 16 до 18 років заходів впливу, передбачених ст.24-1 КУпАП; вказуються дані про суми накладеного та стягнутого штрафу, розміри матеріальних збитків, завданих правопорушеннями, та суми відшкодованих збитків.
   Аналізуючи ці дані, можна зробити висновок щодо динаміки адміністративних правопорушень в регіоні та діяльності відповідних державних органів з виявлення таких правопорушень та притягнення осіб до відповідальності;
   - матеріали аналізу стану злочинності (особливо звернути увагу на злочини, що посягають на громадську безпеку та громадський порядок) та нагляду за додержанням законів за досудовим слідством, з яких можна зробити попередній висновок про можливі порушення законів в адміністративній практиці;
   - матеріали участі прокурора у розгляді судом справ про адміністративні правопорушення, по яких протоколи складали працівники органів внутрішніх справ. При цьому прокурор може виявити порушення законів, яких припускалися працівники зазначених органів на початкових стадіях провадження у справах про адміністративні правопорушення;
   - матеріали перевірки в адміністративній комісії, інших органах, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;
   - заяви та скарги громадян, повідомлення засобів масової інформації тощо;
   - безпосереднє виявлення прокурором порушень законів під час перевірки законності затримання осіб за адміністративні правопорушення та ін.
   Перевірки виконання законів в органах внутрішніх справ можуть бути обмежені з’ясуванням обставин, які викладені у скаргах громадян; мати суцільний (за визначений час) або вибірковий (за певними складами правопорушень) характер. У всякому разі при плануванні цієї роботи слід виходити із положень п.2.4.1 наказу Генерального прокурора України №6гнвід 15.04.2004 р. “Про організацію наглядової діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод громадян та інтересів держави ”, відповідно до якого прокурори мають: 1) приділяти особливу увагу нагляду за додержанням законів про адміністративні правопорушення правоохоронними та контролюючими органами, використовуючи в повному обсязі повноваження, зазначені у ст.250 КУпАП; 2) оперативно реагувати на факти незаконного застосування до громадян уповноваженими органами та посадовими особами заходів адміністративного примусу. З цією метою щомісячно перевіряти додержання закону при адміністративному затриманні правопорушників і при їх доставленні до відповідних установ.