6.2. Органи контролю та їхні повноваження

   За обов'язковими платежами, які вилучає держава в юридичних та фізичних осіб, у ряді країн слідкують податкові інспекції. У США така інспекція має назву Служба внутрішніх доходів (СВД). Представників цієї служби американські громадяни бояться більше, ніж поліцейських, агентів ФБР, ЦРУ і всіх інших спецслужб.
   Ці страхи не позбавлені підстав. Навряд чи яка інша державна установа в США може зрівнятися з податковою інспекцією за широтою наданих повноважень.
   Відповідно до федерального законодавства США, вищі адміністративні повноваження у сфері оподаткування надано міністру фінансів. Але практичну діяльність із збору податків здійснює фінансова служба внутрішніх доходів, яка організаційно входить до складу міністерства фінансів. Це — потужне, розгалужене податкове відомство. В ньому зайнято близько 70 тис. службовців, технічно добре оснащених. Вони виконують початкову обробку податкової декларації, яку кожен дорослий американець щорічно зобов'язаний подавати службі до 15 квітня. Крім цього, перевіряють податкові звіти корпорацій. Приблизно 1 % декларацій щорічно підлягає ревізії, причому, чим більший дохід особи, тим більше у нього шансів зазнати перевірки. За податковим законодавством США, будь-які комерційні операції на суму від 600 доларів, а також виплати дивідендів на суму не менше 10 доларів на одного отримувача мають підтверджуватись документально.
   Ця державна організація існує на кошти платників податків і не приймає ні від кого ніякої фінансової підтримки, що покликано максимально забезпечити чесність та неупередженість усіх працівників управління. Матеріальна незалежність і надійність тих, хто має справу з виконанням контрольних функцій, забезпечується ще й високою їхньою заробітною платою. Річна заробітна плата службовця податкового відомства становить 35—42 тис. доларів. Попередній витік інформації про намічену перевірку податковою інспекцією цілком виключено. Пояснюється це повною непередбачуваністю комп'ютера, який опрацьовує всі податкові надходження і намічає “жертву” для наступних вибіркових перевірок. Електронна машина видає прізвища та адреси тих, хто зовсім не надіслав податки, або тих, у кого вони підозріло малі.
   Протягом року перевіряється не менш як 2,5 мільйона формулярів 1040, що надійшли до податкових інспекцій. Для порушників законодавства це закінчується тим, що потрібно покрити заборгованість і сплатити великий штраф. Особливо винні потрапляють до в'язниці, як такі, що скоїли тяжкий злочин.
   Якщо інспектор має достатні підстави підозрювати платника податків у шахрайстві, то він може навіть вдатися до послуг платних інформаторів, щоб викрити злісного порушника податкового законодавства. При цьому добровільному помічникові виплачується до 15 % від донарахованої суми.
   У США інспектор-контролер покликаний не тільки займатися викриттям порушників закону, але й всіляко допомагати платникам податків правильно оформити відповідну анкету, нагадати забудькуватим платникам про сплату податків, а коли реакції не буде, то вжити до них санкцій.
   У податкового інспектора для кожного типу перевірки є докладне настановлення відповідно до того, що і в якій послідовності потрібно перевіряти. Для кожної галузі економіки і практично для кожної професії є спеціально розроблені інструкції.
   СВД має свій слідчий апарат, який провадить позасудове переслідування громадян. Йому надано повноваження із розслідування всіх порушень Закону про банківську таємницю (за винятком порушень положень Звіту про міжнародні перевезення валютних та грошових коштів, розслідування з яких провадить митна служба).
   Судові позови за справами про несплату або недоплату податків порушуються тільки тоді, коли мова йде про велику суму, або несплати мають регулярний характер.
   Дії податкового інспектора можуть бути оскаржені в судовому порядку. Але якщо платник податку програв таку справу, то за ухилення від сплати податків він карається тюремним ув'язненням до 4 років і штрафом 50 тис. доларів.
   У разі систематичного ухилення від сплати податків покарання може бути значно жорсткішим — аж до довічного ув'язнення. Крім того, СВД може вилучити в рахунок сплати податку власність платника, котрий систематично ухиляється від його сплати (включаючи нерухомість).
   В американському суді доказами свідомої несплати податків враховуються: підробка фінансових документів, відмова пред'явлення їх, заняття трудовою або підприємницькою діяльністю за підробленими документами або від імені підставних осіб, наявність значних сум, походження яких не підтверджено документами, а також якщо в податковій декларації не вказано джерело доходу.
   Діє принцип: платник податку на вимогу податкових органів повинен документально підтвердити законне надходження всіх коштів, які він має і мав у минулому.
   Укриття з року в рік від оподаткування великих сум доходу викликало велику занепокоєність федеральної влади. Борючись з таким явищем, адміністрація і законотворчі довгий час йшли по шляху розширення повноважень СВД. Останнім часом цей процес став викликати зростаюче незадоволення в населення. Виникла необхідність більш чіткого законодавчого розмежування прав і обов'язків сторін під час контактів платників податків з СВД. З огляду на це конгрес СІІІА в кінці 1988 р. прийняв закон, який дістав неофіційну назву “Білль про права платників податків”. За цим законом під час ревізії податкової декларації СВД зобов'язана подати платникові податків письмовий документ з викладенням його прав та обов'язків. Платники податків мають право, попередньо повідомивши співробітників СВД, робити магнітофонний запис усіх переговорів з офіційними представниками податкового відомства під час ревізії. Крім того, платник податків може доручити ведення цих переговорів адвокатові. Якщо СВД має намір удатися до примусового відчуження частини власності платника податку для погашення заборгованості з податків, платник має отримати письмове повідомлення не пізніше, ніж за ЗО днів (раніше цей строк становив 10 днів).
   В Італії розкриттям і розслідуванням економічних злочинів, у т. ч. у сфері оподаткування, поряд з Державною поліцією та Корпусом карабінерів займається Генеральне командування фінансової гвардії (ГКФГ), яке структурно входить до Міністерства фінансів.
   Основними функціями ГКФГ є попередження, викриття та розслідування фінансових злочинів. Підрозділи ГКФГ певною мірою діють автономно. Однак фактично координація з відповідними структурами поліції в рамках здійснення оперативних та слідчих заходів з боротьби з економічними злочинами носить характер підпорядкованості їм, оскільки в даному разі офіцери ГКФГ реалізують свою поліцейську функцію.
   Головна відмінна особливість правоохоронної діяльності в Італії у сфері боротьби з економічною злочинністю — це винятково широка компетенція ГКФГ, надана рядом законодавчих актів, серед яких основними е норми з припинення порушень фінансових законів, передбачені Законом від 7 січня 1929 р.
   Офіцерів ГКФГ наділено фіскальними функціями податкових інспекцій і правами поліції в частині здійснення оперативних заходів та кримінального розслідування. Вони мають право доступу на підприємства, фірми, в банки і до будь-яких документів у зв'язку з необхідністю перевірки об'єктів оподаткування та фінансового контролю без отримання дозволу суду на такі дії. Вони самостійно здійснюють оперативний пошук таких злочинів, як укриття доходів від оподаткування, фіктивне банкрутство, махінації з переказом валюти за кордон і з-за кордону, а також інших злочинів.
   У разі викриття фактів приховування доходів від оподаткування на суму не менш як 50 млн лір (1 тис. лір — приблизно 1,2 дол. США), офіцер ГКФГ може самостійно оформити адміністративний штраф і направити матеріали для виконання в адміністративне бюро.
   В оперативній діяльності офіцери ГКФГ керуються тими ж законами, що й Державна поліція.
   В англійській судовій практиці ухилення від сплати податків віднесено до категорії шахрайства у сфері комерції.
   Такі шахрайства англійське законодавство відносить до сфери кримінального права. Справи про ці злочини розслідуються спеціальними відділами поліції з боротьби із шахрайством.
   Ухилення від сплати податків в Англії карається тюремним ув'язненням (у деяких випадках) до 10—12 років. До недавнього часу в швейцарському законодавстві зберігався традиційний принцип відмови в правовій допомозі у справах про податки іноземним податковим і валютним органам ні з особистої ініціативи, ні у відповіді на запити іноземних служб.
   Великі зміни в міжнародній економіці за останні роки трохи послабили, хоч і в обмежених рамках, непохитність цього принципу. З одного боку, до деяких винятків привів розвиток організованої злочинності. З іншого боку, і в швейцарському законодавстві з податків з'явились більш жорсткі норми.
   Податкові злочини з обтяжуючими обставинами стали каратися позбавленням волі і розслідування їх було передано до компетенції органів з кримінальних справ.
   У 1986 році було видано закон про міжнародну правову допомогу в кримінальних справах, який має норму про кооперацію Швейцарії із закордоном з переслідування податкового шахрайства. Це єдина сфера, в якій іноземні органи юстиції можуть отримати від швейцарських установ інформацію, що є банківською таємницею. Поняття податкове шахрайство в законі про правову допомогу не визначається. Закон відсилає до адміністративного права, яке дає таке визначення діяння, що підлягає покаранню: “Якщо своїми обманними діями винний сприяє тому, що громадськість позбавляється податку в значній сумі внеску або інших платежів, або вона буде позбавлена надбання іншим чином, ці дії караються тюремним ув'язненням до одного року або штрафом до 30 тис. франків”. Якщо з приводу ознак податків е сумнів, який згадано в запиті про правову допомогу, федеральне управління поліції і контрольні виконавчі органи залучають думку Швейцарського податкового управління (податкові органи добре знайомі з іноземними законами про податки).
   Швейцарські податкові органи не мають права передавати іноземним податковим органам інформацію, захищену банківською таємницею, тому що це допускається тільки для судових органів при розслідуванні шахрайства.
   У Німеччині податкова служба виконує функції фінансового правоохоронного органу. Місцеві податкові органи мають добре підготовлені слідчі відділи, які мають відповідні повноваження, а також апаратуру підслуховування та звукозапису, лабораторії, в яких проводиться аналіз справжності документів, поданих платниками податків, почеркознавчі, хімічні та інші криміналістичні експертизи.
   Інформацію на осіб, котрі ухиляються від сплати податків, податкові органи Німеччини отримують від поліції, прокуратури, служби безпеки, а також від громадян. Внутрішньою інструкцією таким інформаторам передбачається виплата винагороди — до 10 % від суми нарахованої за несплату податків неустойки.
   Податкові служби Німеччини мають право вилучати фінансові документи з банків, із страхових компаній тощо.
   У своїй діяльності вони застосовують такі методи, як конфіскація ділової документації у фірм і громадян, зайнятих приватною практикою, а також проводять розслідування із звинувачення адвокатів та консультантів з питань ухилення від податків.
   У сьогоднішніх умовах становлення недержавного сектора економіки постало питання про правове регулювання у фінансовому і кримінальному законодавстві відповідальності за ухилення від сплати податків у країнах СНД і утворення органів, які забезпечують економічну безпеку. У зв'язку з цим у Росії прийнято Закон про федеральні органи податкової поліції і Положення про проходження служби в органах податкової поліції.
   Федеральні органи податкової поліції е самостійним відомством правоохоронних органів і складовою сил із забезпечення економічної безпеки Росії, їх структурні підрозділи — правонаступники Головного управління податкових розслідувань при Державній податковій службі Росії, а також управлінь, відділів податкових розслідувань при державних податкових інспекціях автономних областей, округів, країв, міст.
   Федеральні органи податкової поліції Росії мають широкі повноваження. Зокрема вони мають право: проводити оперативно-пошукові заходи та дізнання з метою виявлення, попередження і припинення фактів укриття доходів від оподаткування та ухилення від сплати податків, здійснювати перевірки платників податків, призупиняти операції за рахунками в банках і кредитних установах на строк до 1 місяця у випадках ненадання документів, пов'язаних із сплатою податків. Вони також накладають адміністративний арешт на майно юридичних та фізичних осіб з наступною реалізацією його у встановленому порядку у випадках невиконання зазначеними особами обов'язків із сплати податків, зборів та інших платежів і мають право проводити невідкладні слідчі дії, залучати громадян до співробітництва для виявлення злочинів і порушень у сфері податкового законодавства та ін.
   Для ефективного функціонування податкових органів Кримінальний кодекс РФ доповнено ст. 162, за якою приховування доходів у великих розмірах карається штрафом до 350 ставок мінімальної заробітної плати, а приховування доходів у особливо великих розмірах, або особою, котра раніше скоювала такий злочин, карається ув'язненням до 5 років або штрафом від 300 до 500 ставок мінімальної заробітної плати.
   Введено також спеціальну норму (ст, 162 КК РФ), якою регулюється відповідальність (штраф у розмірі від 100 до 150 ставок мінімальної заробітної плати) за ухилення від явки до органів Державної податкової служби для пояснень, за відмову давати пояснення про джерела доходу, їхні фактичні суми, ненадання документів та іншої інформації про господарську діяльність.

   Контрольні запитання
   1. Які податки стягуються у США, Франції, Норвегії?
   2. Чим відрізняється структура податкових органів окремих зарубіжних країн від структури податкових органів України?