Відповідь Генерального Секретаріату на маніфест з ультимативними вимогами Раднаркому радянської Росії

   У відповідь на декларацію “Совета народних комиссаров” Великороси Генеральний секретаріат Народної Української Республіки цим заявляє:
   Генеральний секретаріат в заяві народних комісарів про те, що вони визнають Українську Республіку, вбачає нещирість або ж суперечність самим собі. Неможливо одночасно визнавати право на самовизначення “аж до відокремлення” і в той же час робити грубий замах на це право, накидаючи свої форми політичного ладу державі, яка самовизначилась, як це робить “Совет народних комиссаров” Великороси щодо Народної Української Республіки.
   Генеральний секретаріат рішуче одкидає всякі намагання народних комісарів вмішуватись в справу упорядкування державного й політичного життя в Народній Українській Республіці. Претензії народних комісарів на керування українською демократією тим менше можуть мати яке-небудь виправдання, що ті форми політичного правління, які накидають Україні, дали на території самих народних комісарів такі наслідки, що цілком не викликають заздрості.
   Поки в Великороси розвивається анархія, економічні, політичні та господарчі розрухи, поки там панує груба сваволя та нищення всіх свобод, які одвоювала у царизму революція. Генеральний секретаріат не визнає потрібним повторювати цю сумну спробу на території українського народу.
   Українська демократія в особі українських рад солдатських, робітничих й селянських депутатів, які зорганізувались в законодавчому органі - Центральній раді - та в уряді її - Генеральному секретаріаті, цілком задоволена як складом цих органів, так і переведенням в життя її волі.
   Центральною радою незадоволені великоросійські елементи чорносотенного, кадетського й більшовицького напрямків, які, певно, більше хотіли б другого національного складу Ради. Але Генеральний секретаріат дає повну можливість зазначеним елементам виїхати з території України до Великороси, де їхнє національне почуття буде задоволене.
   Маючи це на меті, українські солдати роззброїли анархічно настроєних великоросійських солдатів, які робили змови проти влади українського народу й загрожували внести в життя України криваву братовбивчу війну, анархію і всю ту розбещеність, яка панує на території народних комісарів. Солдати ці одержали можливість безборонно виїхати в межі власної держави. Відціля випливають другі відповіді на запитання “Совета народных комиссаров”.
   Єдність фронту визнає і Генеральний секретаріат Української Народної Республіки. Але після того як “Совет народних комиссаров” Великоросії розруйнував цей фронт, додавши в нього повну дезорганізацію, після того як більшовицькі части[ни] кидають позиції й оголяють фронт, Генеральний секретаріат не вважає можливим тільки силами українських частин охороняти всю величезну лінію фронту. Тому-то він одкли-кав з Північного і Західного фронтів українське військо на Український фронт (об'єднавши в теперішній час Південно-Західний й Румунський фронти).
   Робиться це задля врятування хоча би однієї частини фронту, і од цього завдання Генеральний секретаріат не одступить ні перед якими перешкодами.
   В ім'я ж дійсного заховання і зміцнення єдності фронту, настільки потрібної для успішного досягнення загального миру, Генеральний секретаріат пропонує “Совету народних комиссаров” припинити ворожу діяльність проти українських частин, які є зараз поза межами Української Республіки, і не заважати Генеральному секретаріату в його роботі по приведенню в порядок розруйнованих діяльністю великоросійських частин української армії, потрібної для оборони як України, так і всієї Росії.
   Що ж до другого питання про пропуск військових частин через територію Народної Української Республіки, то Генеральний секретаріат займає цілком певну позицію: він визнає право на самовизначенння кожної національності або країни аж до відокремлення.
   Тому накидати Великоросії, Дону, Уралу, Сибіру, Бессарабії або кому другому свого розуміння політичного управління Генеральний секретаріат не вважає логічним і можливим. Тим більш не вважає правильним допомагати одній країні накидать другій її розуміння. Генеральний секретаріат вважає необхідним сформування центральної влади всієї Російської Республіки. Але для цього він пропонує другі методи, ніж ті, які вживає “Совет народных комиссаров”. А саме: 1) охоча згода всіх країн і народів Великоросії, Сибіру, Кавказу, Кубані, Дону, Криму й др. на таких умовах: а) уряд мусить бути однорідно-соціалістичним - від більшовиків до народних соціалістів; б) мусить бути федералістичним.
   Тільки такий уряд має право розв'язувати питання миру всієї Росії. І, нарешті, щодо четвертого питання, чи буде Рада роззброювати неукраїнські полки, Генеральний секретаріат заявляє, що на території Української Народної Республіки влада належить демократії України. Всякі замахи озброєною силою на цю владу будуть придушуватись тою ж силою. Через те Генеральний секретаріат, для того щоб уникнути бра-тоубивчої війни, пропонує “Совету народных комиссаров” відкликати більшовицькі полки з України. Генеральний секретаріат ніяких перешкод до виходу їх чинити не буде. Так само “Совет народных комиссаров” мусить дати можливість українським частинам безборонне проїхати Великоросії й з фронтів на Україну.
   Стан війни між двома державами Російської Республіки Генеральний секретаріат вважає смертоносним для діла революції й для перемоги інтересів робітників та селян. Генеральний секретаріат всіма способами уникає кривавих засобів розв'язання політичних та державних питань. Але, коли народні комісарі Великоросії, беручи на себе всі наслідки майбутнього лиха братовбивчої війні, винудять Генеральний секретаріат прийняти їх визов, то Генеральний секретаріат цілком певен в тому, що українські солдати, робітники й селяни, обороняючи свої права й свій край, дадуть належну відповідь народним комісарам, що здіймають руку великоросійських солдатів на їх братів українців.

Голова Генерального секретаріату, секретар справ внутрішніх В. Винниченко
Генеральний секретар міжнаціональних справ О. Шульгін.

< Попередня		Наступна >