Лист Богдана Хмельницького до кримського хана Махмет-Гірея (24 жовтня 1654 р.)

   Після повернення наших послів, з якими прибув Тохтамиш-ага, ми як з листа вашої ханської милості, так і з усних розповідей посольства довідались, що бажаєш зберегти з нами братерство, як і небіжчик святої пам'яті Іслам-Гірей хан, чому ми з усім Військом Запорізьким дуже раді. Тільки нас дивує, що в. ханська милість пишеш, щоб ми відступилися від московського царя. Це неможливо, бо ми знаємо, що й ваша ханська милість не бажаєш ніякого зла турецькому султанові. Ваша ханська милість в листі своєму заявляєш, що коли ми не відступимо від московського царя, то ти направиш на нас угорців, мунтян і волохів і сам, з'єднавшись з поляками, спустошуватимеш наш край. Почувши це, ми повернули назад і з усім Військом Запорізьким чекаємо на кордоні більш приятельського листа від вашої ханської милості. Не даючи найменшого приводу до розірвання приязні, ми добре пам'ятаємо, що господь бог суворо карає за зламання присяги. Так, колись суворо покарав він за клятвопорушення короля Владислава, який, присягнувши вічну приязнь його милості турецькому султанові, порвав з ним, і з військом своїм під Варною марно загинув. Зваживши це й уникаючи гніву божого, ми ніяк не можемо й не хочемо порушувати присягу. Ми не шукали ніякого приводу до порушення приязні, і на нашому боці правда, а тому ми молитимемо бога і, стоячи на кордонах наших, готові вмерти, даючи відсіч кожному нашому ворогові. Всемогутній бог захищатиме кожного справедливого, а несправедливому пошле помсту. А що ваша ханська милість загрожує нам угорцями, мунтянами, а також волохами і великою кількістю кримських військ, то це не має значення, бо ми покладаємо надію не на чисельність військ московського царя, ані на силу Війська Запорізького, а на єдиного бога, який вмить поражає велике військо, яке чинить опір його святій волі.
   Ми не так думали про вашу ханську милість, дізнавшись як з листів, так і з усної розповіді посла його милості сілістрійського паші, який оголосив нам на майбутнє ласку його милості турецького султана й незмінну доброзичливість до нас вашої ханської милості. Однак інакше діється і все через намову наших спільних ворогів. Тому розсуди сам, ваша ханська милість, разом з їх милостями панами агами, беями й усіма мурзами, що було б слушніше й вигідніше не дати себе обманути обіцянками спільних наших ворогів, а жити з нами в братерстві, як ми жили тих сім років, разом їли хліб і сіль, уклавши дружбу з небіжчиком святої пам'яті Тогай-беєм. Слушно було б, коли-б і тепер ваша ханська милість прислав до нас якусь гідну особу для підтвердження вічної між нами приязні, чого ми, стоячи на кордонах наших, охоче чекаємо, бажаючи, щоб не тільки ми, але й наші потомки у майбутньому нашою приязню могли тішитися. Знай, ваша ханська милість, що поляки не тільки німців, але й багато інших чужоземців проти нас підняли, а ми - лише частина війська нашої держави і по відношенню до тих, які бажають добра, навіки не хочемо ламати присягу. Зволь тільки, ваша ханська милість, жити з нами в братерстві і прислати до нас свого посланця якнайшвидше. Докладніше про все розповість Тохтамиш-ага, посол вашої ханської милості. Віддаємося цілком доброзичливій приязні в хан. м-ті.

Дано в Корсуні, 29 жовтня 1654.

Вашої ханської милості у всьому прихильні слуги Богдан Хмельницький, гетьман Військ Запорізьких.