Відомості та свідчення про Московію, Україну, Запорозьку Січ й українських козаків

Михайло Литвин

   “...Грунт Київщини до такої міри родючий і зручний для обробу, що лан (земля) виораний тільки раз парою биків, дає великий урожай; навіть необроблене поле дає рослини, які годують людей своїм корінням і стеблом. Тут ростуть дерева, що дають ріжноманітні ніжні овочі: плекається виноград, що дає великі грона винограду, а місцями на схилах зустрічається дикий виноград [с. т. звичайний виноград для їди, що сам собі росте]. В старих дубах і буках, в котрих зробилися дупла, обильно водяться рої бджіл з щільниками меду, який відзначається чудовим кольором і смаком. Диких звірів і зубрів, диких коней і оленів така сила по лісах і полях, що на них полюють тільки задля шкіри, а м'ясо через велику їх кількість викидають, окрім спинної частини; ланей і диких кабанів навіть зовсім не вживають. Дикі кози в такій великій кількосте перебігають зимою з степів до лісів, а літом назад, що кожний селянин забиває їх до тисячі на рік. По берегах річок у великій кількости зустрічається оселі бобрів. Птиць така дивовижна сила, що весною хлопчаки назбирують цілі човни яєць диких качок, гусей, журавлів і лебедів, а пізніше їх виводками наповнюють курники. Вірлят зачиняють до кліток задля їх пір'я, котре чіпляють до стріл. Псів годують мясом диких звірів і рибою, бо ж річки переповнені неймовірною кількістю осетрів та іншими великими рибами... Тому багато річок називають “золотими”, особливо Прип'ять, котра в одному місці коло Мозиря при гирлі Тури [Уборть?], в час наповнення свіжою водою з джерел, щорічно з початком березня, наповнюється такою силою риби, що кинутий до неї спис насаджується (на рибу) і стоїть повисно, ніби встромлений у землю - так густо збивається там риба. Я би не повірив тому, коли б сам не бачив частенько, як відтіль безперерви черпали рибу і наповнювали нею за один день до 1000 возів, що належали купцям, котрі щорічно зїздяться в цім часі.
   Бористен [Дніпро] найбільша і найбагатша ріка цієї країни, по ній спроваджують до Києва безмірну кількість риби та іншого краму...
   Цю ріку називають текучою медом і молоком тому, що вона у своїх верхів'ях тече лісами з багацтвом бджіл, а нижче по степах з випасами - а тому доставляє силу меду і молока для свого населення!
   ...Київ переповнений чужоземним крамом, бо ж нема шляху більш знаного, як старовинна, бита і добре відома дорога, що веде з Чорноморського порту - міста Кафи [Теодосія], через ворота Таврики, на гаванський перевіз на Дніпрі, а звідти до Києва; по цьому шляху спроваджують з Азії, Персії, Індії, Арабїї і Сирії на північ до Московїї, Пскова, Новгорода, Швеції і Данії цілий східний крам, як - дорогоцінне каміння, шовк і шовкову тканину (матерії), ладан, парфуму (пахучі олії), шафран, перець та інше коріння. По цьому шляху йдуть і чужоземні купці - цілими караванами (валками)... Раніш збирали і мито з тих караван на переправі через Дніпро у Тавані, а тепер мито збирають у Києві.
   У Києві така велика кількість дорогих шовкових одягів, дорогоцінного каміння, соболів та ін. дорогоцінних футер, що мені самому траплялося бачити шовк, що коштував дешевше, ніж у Бильні лен, а перець дешевше соли”.

Гамберіні

   “...З козаків можна зібрати 14.000-15.000 добірного, добре озброєного війська, жадного більше слави, як наживи, готового на всяку небезпеку. їхня зброя шаблі й рушниці, яких у них ніколи не бракує. Добрі вони до війни пішої й кінної. .. дають собі добре раду на морі. Мають усякі човни й на них їздять у походи на чорноморські землі”.

Л.Міллер

   “...Місто Київ у стародавні часи мусів бути чудовим і величезним містом. Видко це по старовинних мурах, що оточують його на вісім миль, і по чудових великих церквах. У цих церквах є гарні, прекрасні підземні склепи (печери)... великі камяні кольони, ніби моноліти... З цього можна уявити собі, яким чудовим було місто Київ у старовину...
   Трава там (у Чорноморських степах - Авт.) росте така висока і така густа, що їхати по ній у возі неможливо: трава заплутує колеса і не пускає воза. У лісах там на деревах сила бджіл...”

Еріх Лясота

   “Запорожці хоробрі і підприємчиві люди, котрі з ранніх років вправ-ляються у військовому ділі і прекрасно вивчили ворога - турків і татар... Вони мають власні гармати і багато з них вміє поводитися з цією зброєю (гарматами), так що при них зайвим наймати і утримувати окремих гарматників (як це водиться в іншому війську). ...їх старшина задовольняється загальними пайками, не вимагаючи більшої платні...
   Через те, що внутрішні справи в Польщі, як видно було, загрожували переворотом в недовгому часі, то я вважав справою незвичайної ваги запевнити собі приязнь цього товариства (Запорозьких козаків), котре не тільки користуються величесзними впливами на Україні (с.т. на Волині і Поділлі), але на котре оглядається і ціла Польща”.

Попроцький

   “Багато бездоганних, але небагатих молодиків з панят на Руси, Поділлі й Польщі, їздять туди, (Запорозьку Січ -Авт.), щоби привчитися до лицарського діла, бо між ними можна добре вишколитися в лицарському (військовому) порядку й чуйности”.

Джильс Флетчер

   “...Правління в них (московських царів) чисто тиранське, всі кроки царя розраховані на те, щоби були корисні лише для одного царя, а крім того найбільш безоглядним і варварським способом... У податковій системі не “притримуються найменшої справедливости. Шляхта і прості люди у відношенні до свого майна є нічим іншим, лише охоронцями царських прибутків тому, що все придбане ними, раніше чи пізніше переходить до царських скринь”.

Гійом ле Васед де Боплян

   “...Вони (українські козаки. - Авт.) хоробрі побідники, загартовані у боротьбі, завжди готові по першому наказу, за тиждень, виступити в поле... Не можна надивуватися, з якою сміливістю вони перепливають
   море. Човни козаків в довжину 60, в ширину 10-12, а в глибину 8 футів, з двома кермами; вони не мають кіля, але видовбують їх з дерева білої верби або липового, завдовжки коло 45 футів, причім кожна дошка довжини коло 10-12 футів і шириною 1 фут. З боків човна від носа до керми прив’язують товсті линви (перевесла) з очерету, обкручені ликом або глодом. Кожний човен з обох боків має від 10 до 15 весел і пливуть вони скорше від турецьких галер. В човні часами ставлять щогли, до котрих в добру погоду чіпляють вітрила”.