|
Статут Великого князівства Литовського, виданий у Кракові в 1588 році (Витяг) Розділ 1.
Про пєрсону нашу государєву Арт. 1. Ми, государ, обіцяємо і зобов'яжуємося під цією присягою, що всіх княжат, панів-рад духовних, світських, панів хоругвових, шляхту, міста і всіх підданих наших цими правами і артикулами судити будемо. Цим же правом повинні судиться чужоземці, приїжжі люди із-за кордону.
Арт. 2. Ми, государ, обіцяємо нікого не карати заочно, хоча б це стосувалось образи нашої государевої величності або державної зради. А хто б когось звинуватив безпідставно у тих же справах і не довів вини, сам повинен бути покараний такою ж карою, до якої міг бути присуджений звинувачуваний.
Арт. 3. За замах на здоров'я наше государеве чи за заколот при наявності достатніх доказів злочинець карається на горло, позбавляється честі і маєтку. А дорослі сини такого зрадника, по відношенню до яких були б переконливі докази, що вони знали про батьківську зраду, також караються на горло і позбавляються честі. Сини, які не досягли повноліття або які не знали про батьківську зраду, хоч були вже дорослими, каратися на горло і позбавлятися честі не будуть але вони втрачають права на всі маєтки батька, вотчинні чи вислужені а також якимсь іншими шляхами набуті.
Арт. 4. Якщо хтось будь-якого стану підозрюватиметься у образі нашої государевої величності, тому ніяка привілея чи знатність або гідність не можуть служити у якості захисту. А якщо буде встановлена невинуватість звинувачуваного, то той, хто доносив, сам підлягає такому ж покаранню.
Арт. 5. В кожному злочині, за який караються смертною карою, необхідні явні і ясні докази. Якщо хтось кого-небудь звинуватить в образі нашої государевої величності, той повинен довести це свідченням достовірним, а також сімома свідками з числа людей, що не перебувають під підозрою, шляхетного стану, людьми добрими, які разом з обвинувачем повинні скласти присягу. При цьому повинні бути представлені переконливі правові докази і незаперечні ознаки такого поступка.
Арт. 9. Якщо хто-небудь у палаці, в замку чи у дворі нашому замахнеться рукою і дасть комусь іншому ляпаса по щоці, той підлягає негайному затриманню. Якщо буде з'ясовано, що він був зачинщиком, то за ту вину повинен бути покараний ув'язненням у чверть року. А потерпілому виплатити грошове відшкодування у відповідності з його станом в подвійному розмірі. Якщо при ляпасі потерпілий був закривавлений, винуватий підлягає ув'язненню на півроку.
Якщо хтось перед нами, государем, меч, шаблю чи якусь іншу зброю дістане і поранить кого-небудь, то підлягає смертній карі. При цьому, коли хтось інший, нападаючи на зловмисника, дістане зброю перед государем, не вбивши і не поранивши нікого, той втрачає руку.
Арт. 16. За підробку печатки, листів або підпису руки государевої, а також канцлера, підканцлера та писарів государевих або коли листи чи привілеї наші придумає, зловмисник при наявності переконливих доказів відповідно до права підлягає смертній карі спалюванням.
Арт. 17. Також, хто б сфальшивив нашу монету, переплавляв чи обрізав її, той карається смертною карою вогнем без милосердя. Ювеліри, які підробляють золото чи срібло і були в тому викриті, то вони самі підлягають смертній карі вогнем, а з їх майна виплачується збиток потерпілому.
Арт. 18. Ніхто ні за чий поступок не може відповідати.
Арт. 28. Обіцяємо, що коли буде порушена справа, про честь государеву, швидко і без затримки справедливість вчинемо, розглянувши її на найближчому вальному сеймі разом з панами радою негайно. Розділ III.
Про вольності шляхєтські та про розширення Великого князівства Литовського Арт. 2. Всіх князів і панів-рад, як духовних, так і світських, всіх врядників земських, придворних панів хоругвових, шляхту, рицарів, міщан і всіх простих людей у Великому князівстві Литовському і в усіх землях цієї держави будемо оберігати при свободах вольностях християнських, якими вони володіли до цього.
Арт. 3. Привілеєм і присягою нашою вирішено мир між різними релігіями оберігати, у зв'язку з різною вірою крові не проливати і не карати позбавленням честі і майна, тюремним ув'язненням та вигнанням.
Арт. 10. Кожен осідлий шляхтич, не звинувачений відповідно до закону і не засуджений до суду, не може бути посажений у в'язницю або затриманий ким-небудь.
Арт. 11. Княжата, пани-рада, шляхта і рицарів, які перебувають на службі, підлягають суду государя нашого. За незначний злочин, за який не передбачена смертна кара, виплата грошей чи ув'язнення в тюрму, можна кожному пану слугу свого відповідно до вчиненого злочину судити і за правом карати.
Арт. 15. Самостійно Ми ніяких законів нових приймати не повинні, а лише на спільному сеймі з відома і за порадою рад наших і з дозволу всіх станів, представлених у сеймі.
Авт. 18. Обіцяємо простих людей не переводити у шляхетний стан, а також врядів наших простим людям не давати, а лише шляхті чи рицарям - уроженцям нашої держави.
Арт. 20. Коли шляхтич візьме собі за дружину нешляхтичку, то дружина і діти набувають шляхетського стану. Однак, коли така дружина потім вийде заміж за просту людину, а не шляхтича, то вона втрачає шляхетний стан, набуваючи такого стану, як її новий чоловік.
Арт. 22. Коли хто-небудь, не будучи шляхтичем, образить шляхтича, людину знатну і відому, той підлягає покаранню різками біля ганебного стовпа і вигнанню.
Арт. 31. Епископи, прелати духовного стану та їх управителі не повинні нікого до себе в духовне право по світських справах викликати. Так само і сама шляхта, міщани і всі піддані наші не повинні звертатися до духовного права. Що належить до духовного права, в духовному праві повинно вирішуватися і судитися.
Арт. 37. Міщани, піддані наші не повинні у містах, містечках за будь-які борги селян грабувати, вимагати від них більше того, ніж визначено правом. За порушення цього винний підлягає штрафу у три рубля грошей, стороні виплати три рубля грошей, відшкодувати збиток у подвійному розмірі, а грабіж оплатити теж подвійно.
Арт. 39. Обіцяємо і проголошуємо, що княгинь, панн, шляхтянок і всякого іншого стану жінок, як людей вільних, насильно ні за кого видавати заміж не дозволимо.
Арт. 40. Батько дітям по примусу не зобов'язаний маєтку свого уступати, а лише з доброї волі.
Арт. 41. Всім станам шляхетського народу, як людям вільним, можна вільно тепер і в майбутньому маєтками своїми розпоряжатися. Розділ IV.
Про суддів та про суди Арт. 1. У випадку смерті кого-небудь із земських врядників - судді, підсудка чи писаря, повинні Ми, государ, своїм листом призначити час для з'їзду всіх шляхтичів повіту. На з'їзді шляхтичів на місце вибулого врядника буде обрано чотири кандидати - люди добрі, набожні, які знають право, вміють писати і є уроженцями держави, що проживають в даному повіті. Лист з вказаними іменами претендентів направляється государю, яких з їх числа призначить одного на вакансію.
Писар земський повеней по-руськи буквами і словами руськими писати всі документи, виписки і позви, не іншою мовою і словами.
Арт. 3. Врядам повітовим, зокрема судді і підсудку, належить в установлені судові терміни судити і вирішувати справи всіх станів однаково і однотипно, коли хто-небудь не з'явиться на судове засідання, то ми даємо повну силу цьому вряду процесуальним порядком виносити постанову і здійснювати виконання проти кожного, хто на судовому засіданні буде визнаний винуватим, аж до застосування останнього ступеня права.
А коли відповідач, ставши перед врядом в суді, вислухавши позви, не бажав відповідати по суті справи, не дочекався до кінця судового засідання, пішов геть із суду, не бажаючи бути послушним праву, тоді вряд уповноважений з такого порушника не тільки здійснити стягнення за неявку, а відразу вирішити справу по суті позви при наявності достатніх доказів і винести постанову.
Те ж саме стосується позовної сторони. У випадку виявлення неповаги до вряда, залишення судового засідання вона втрачає свою справу. Декрети і всі постанови суддя з підсудком повинні здійснювати у письмовій формі.
Арт. 7. Коли б хто-небудь, з'явившись в суд замковий чи земський, там, на суді, або хоча б на вулиці суддю, підсудка чи писаря або кого-небудь із врядників ганебними словами образив, той повинен відсидіти 6 тижнів у замку чи у дворі нашому. А ображеного врядника задовольнити відповідно до його шляхетського стану. А коли б поранив врядника, тоді смертною карою повинен бути покараний, а пораненому у подвійному розмірі принести відшкодування з свого майна. А коли б убив, такий життя і честь свою втрачає, а дітям чи близьким родичам вбитого половина з майна злочинця у подвійному розмірі повинна бути виплачена.
Арт. 22. Якщо хто-небудь, будучи викликаним на сесію земського суду, не з'явиться і ніякої поважної причини своєї неявки не вкаже чи не пояснить суду, то такий повинен стороні заплатити за неявку за кожні позви 4 копи грошей, в суд одну копу з розрахунку судді 40 грошей, а підсудку-10 грошей.
Арт. 30. Встановлюємо, що у підсудність воєвод і старост наших судових належать справи про насильницькі напади на шляхетський будинок, на церкви християнські, про зґвалтування жінок і дівчат, про насилля в містах наших, про розбої на дорогах і крадіжках, про підробку документів і печатей, про підпал будинку чи току, про чародійство, про отруєння, про загрозу шляхтича шляхтичу на здоров'я чи погрозу підпалу, про вбивство шляхтича.
Коли зловмисник у перерахованих вище випадках буде впійманий на місці злочину, то незалежно від станового положення його, він підлягає суду без позова. Причому це слід розуміти так: впійманий на місці злочину при здійснені вказаних вище злочинних дій карається смертною карою.
Арт. 35. Коли хто-небудь у справах про вбивство шляхтича чи інших кривавих злодіяннях, які караються смертною карою і підсудні замковому суду, не був притягнутий до суду на протязі трьох років, той вже вічно про те повинен мовчати.
Арт. 57. Якщо хтось, перебуваючи особисто в суді, не міг би чи не вмів сам говорити і вести свою справу, доручив її усно кому-небудь іншому, суд повинен прийняти того за представника його. Але, перепоручивши свою справу, така сторона не повинна покидати судове засідання до закінчення справи.
Якщо хтось із-за бідності своєї не може найняти собі адвоката, а попросив би вряда про надання адвоката, тоді вряд повинен такого адвоката безплатно найняти. Коли б призначений адвокат підкоритися вряду не захотів, то такому не дозволяється виступати в суді і від інших осіб.
Арт. 76. У всякій справі в суді свідками повинні виступати християни, люди добрі, що заслуговують довіри, у справах важливих, кровавих, де справа йде про смертну кару, свідки повинні бути допитані в суді окремо, але у присутності сторін. А коли б свідок давав суду свідчення брехливі, фальшиві, то він повинен бути сам покараний тим, до якої кари міг бути присуджений оббреханий ним інший хто-небудь. Розділ 11.
Про насилля, побої і головщини шляхєтські Арт. 1. Коли б на чийсь шляхетський будинок навмисно, насильно був здійснений напад або напад і в тому будинку був би хто-небудь вбитий, зловмисник піддається смертній карі разом зі своїми спільниками. При цьому головщина повинна бути виплачена відповідно до стану вбитого у подвійному розмірі.
А коли б зловмисник кого-небудь поранив, то тільки він сам присуджується до смертної кари, а його спільники присуджуються до тюремного ув'язнення на дні башти як кримінальні злочинці терміном один рік і шість тижнів.
А коли насильно наїхавши чи напавши, нікого не поранив і не вбив, але ознаки насилля залишив або шкоду причинив, тоді тільки за насилля буде платити 12 рублів грошей, а також відшкодовувати збитки.
Арт. 7. Коли б син чи дочка свою матір чи батька насильно вбили або по-іншому позбавили їх життя, то вони не тільки смертною карою покарані бути повинні, але й позбавлені честі і майна, яке передається на користь інших братів чи сестер або родичів. Вбивця ганебною смертною карою повинен бути покараний: водити по ринку, кліщами тіло рвати, а потім посадити у шкіряний мішок разом з собакою, півнем, вужем і котом і втопити. Таким же способом караються співучасники.
За навмисне вбивство батьками свого дитяти вбивця карається однім роком і шести тижнями тюремного ув'язнення в бапні, а відсидівши строк, повинні чотири рази в рік при церкві чи костьолі приносити покаяння і сповідатися в явному гріху перед всіма людьми християнськими.
Арт. 9. Коли чийсь слуга із-за злого умисла свого пана вбив чи поранив, він карається жорстокою смертною карою - четвертуванням. А коли б не вбив і не поранив, а лише зброю проти свого пана підняв, то позбавляється руки.
Арт. 11. Коли б хтось дівчину чи порядну жінку будь-якого звання зґвалтував, а потерпіла звала на поміч і на крик прибігли б люди, побачили ознаки насилля, а потім у суді двома або трьома свідками засвідчила факт злочину, то такий насильник крається смертною карою.
Коли б вона побажала за насильника вийти заміж, на то її воля.
А коли б насилля сталось у такому місці, де б люди почули крик, але дівчина чи жінка не кричала, а лише потім розказала про те, що сталось, то така розповідь за доказ насилля прийматися не може.
Арт. 12. Коли б хтось без згоди батька чи матері або інших близьких родичів насильно взяв за дружину дівчину чи жінку, то такий викрадач карається смертною карою. А в якості нав'язки третя частина свого майна достається потерпілій. Крім того, з двох частин майна вираховуються збитки, нанесені під час насилля.
Арт. 16. Коли б хто навмисно у гніві ножем, кинджалом вбив, то, якщо він шляхтич і шляхтича вбив карається четвертуванням. Якщо те здійснить проти шляхтича людина простого звання, то теж карається четвертуванням. А якщо таким же способом шляхтич вб'є просту людину, він карається позбавленням руки, крім випадку затримання на місці злочину.
З майна кожного такого вбивці стягується головщина. Якщо при такому випадку здійснене поранення, то шляхтич за нанесення рани шляхтичу карається позбавленням руки, а за поранення простої людини карається грошовим стягненням. Якщо поранить шляхтича людина простого звання, то карається смертною карою, а за простолюдина позбавляється руки.
Арт. 17. Коли хто-небудь когось не з причини сварки, а таємно вдень чи вночі вб'є і при цьому буде спійманий на місці злочину або на нього буде достатньо доказів вчиненого злочину, то коли це здійснить шляхтич по відношенню до шляхтича, карається смертною карою четвертуванням або посаженням на палю. Він позбавляється честі. При цьому сплачується головщина у подвійному розмірі. Якщо при цьому шляхтич шляхтича поранить, то теж буде покараний смертною карою і на-в'язкою з його майна.
А якщо такий злочин здійснить по відношенню до шляхтича проста людна, то вона присуджується до смертної кари різними жорстокими муками, а за поранення карається відрубуванням голови.
Арт. 29. Коли б декілька осіб шляхетського стану були звинувачені у вбивстві шляхтича, тоді один з них, кого виберуть на смерть і присягнуть на нього, карається смертною карою. А спільники його повинні виплатити головщину 100 коп грошей і відбути покарання тюремним ув'язненням один рік і шість тижнів.
Арт. 39. Коли б люди простого звання вбили шляхтича або шляхтянку, то всі вони караються смертною карою. Однак і таких простих людей за голову шляхтича не повинно бути страчено більше трьох чоловік. А коли б люди простого звання навмисне напали на шляхетський будинок, вбили шляхтича, то всі вони караються смертною карою.
Арт. 60. Коли б жінка, не будучи одруженою, яка вела непорядний і розпусний спосіб життя, завагітніла, а потім через сором чи побоювання розкриття і покарання позбавилась плоду і умертвила його сама або з допомогою когось іншого, то та хто погубила свій плід і її спільники караються смертною карою. Розділ 12.
Про головщини і нав’язки Арт. 1. Коли б хтось із шляхтичів без всякого поводу навмисно вбив людину простого звання, нешляхтича і при цьому був би впійманий на гарячому, він, крім виплати головщини, карається смертною карою.
Однак для доказу такого злочину, крім безпосередніх доказів, необхідне представлення шістьох свідків і сьомого потерпілого, які повинні дати присягу. В числі шести свідків повинні бути два шляхтича. Коли шляхтичів не буде представлено у якості свідків, то при наявності трьох свідків простого звання позивач може домагатися сплати головщини.
А коли при такому злочині шляхтича не буде спіймано на гарячому, то, будучи притягненим до суду, він повинен заплатити головщину і всі витрати, які стались у зв'язку з цим.
Арт. 2. Коли б людина простого звання вбила рівного собі, нешляхтича, то при представленні трьох свідків вбивця карається смертною карою і виплатою головщини.
Арт. 3. Головщина: панцирному слузі - 60 коп грошей, путному слузі -50 коп, бортнику - 40 коп, тягловій людині - 25 коп, домашньому челяднику - 20 коп, а дружинам їх - у два рази менше.
Нав'язка: панцирному слузі - 5 рублів грошей, путному слузі -З рублі, бортнику -1 рублі, тягловій людині - 2 рублі, челяднику -1 копу грошей. А дружинам їх вдвоє менше. Жінці, яка чоловіка не має і на мала, нав'язка полтина грошей, а головщина - 20 коп грошей.
Арт. 4. Тіуну, ключнику, війту, старцю головщина призначається у 40 коп грошей. А коли б челядин при виконанні цих доручень був, то йому головщина -10 коп, а нав'язка 2 копи грошей. А коли б ключником чи війтом був шляхтич, то головщина йому була б відповідно до його шляхетського звання. Нав'язка тіуну, ключнику, війту, старцю - З рублі грошей.
Арт. 7. Коли 5 єврей єврея вбив, поранив чи побив, то суд між ними повинен бути здійснений на основі їх права і привілеїв. Коли б шляхтич вбив єврея і був би пійманий на гарячому, то повинен бути покараний смертю, але головщина ним виплачуватися не буде. Те ж саме слід розуміти і щодо розбою (наїзду). Розділ 13.
Про грабежі і нав’язки Арт. 1. Коли б хто-небудь захопив на чужій землі табун коней князівських, панських, земських і тримаючи його у себе, уморив жеребця або кобилу або їх собі присвоїв, то за кобилу чи жеребця повинен заплатити нав'язну: за кобилу 4 копи грошей, за жеребця - 8 коп грошей.
Арт. 2. Коли б хтось вчинив грабіж шляхтичу чи шляхтянці, забрав коней при церкві, на торзі чи в полі, на дорозі чи в іншому місці і при цьому не було заподіяно ніяких побоїв чи ушкоджень, то грабіжник повинен виплатити нав'язку самому шляхтичу, як за побої.
А коли хто-небудь зі слуг при такому грабежі буде поранений або побитий, то також і слугам виплатити нав'язку відповідно до їхнього стану. Розділ 14.
Про крадіжки різного роду Арт. 3. Суд докази всякі повинен розглядати сумлінно і у сумнівних справах схилятися у бік звільнення від покарання, ніж до його посилення.
Арт. 7. Встановлюємо, що кожен злодій, впійманий на гарячому, коли вартість вкраденого коштувала понад 4 копи грошей, повинен бути покараний смертю. Коли сума вкраденого оцінюється 4 копи і менше, то коли злодій впійманий перший раз, повинен повернути вкрадене разом з нав'язкою. Коли він не матиме чим заплатити нав'язку, то повинен бути відданим потерпілому на відробіток, зараховуючи при цьому чоловікові по одній копі грошей за рік, жінці - по 50 грошей.
Коли злодій буде спійманий на гарячому вдруге, то хоча б вартість вкраденого була б менше двох коп грошей, він повинен бути покараний різками біля стовпа. І коли б при цьому він був не в змозі заплатити в подвійному розмірі за вчинену шкоду, він віддається на відробіток, як про це сказано вище.
При крадіжці втретє - злодій карається смертною карою.
Арт. 14. Коли крадіжка вчинена з панської комори чи кладової то злочинець зобов'язаний буде заплатити штраф 12 рублів грошей, а також відшкодувати причинену шкоду. За таку ж крадіжку селянином у селянина штраф сплачується в розмірі трьох рублів.
Арт. 18. Коли спіймано злодія не на гарячому, але викритого у злодійстві, то його можна піддавати тортурам три рази на протязі дня, але при цьому не покалічити. Якщо злодій не признається у вчиненні ним дій, то за кожну окрему тортуру йому належить нав'язка відповідно до його становища. Коли при цьому злодій був покалічений чи помер від тортур, то за нього сплачується подвійна головщина, а за каліцтво - як за заподіяння смерті відповідно до його звання.
Арт. 21. Коли б хтось вбив злодія на гарячому у своєму будинку, то відразу повинен показати вбитого навколишнім сусідам і потім якнайшвидше засвідчити факт возним та свідками, привезти його до вряда. Після того, як буде викликаний врядом у цій справі, повинен під присягою засвідчити, що злодій був вбитий саме в його будинку під час крадіжки.
Така ж процедура пред'явлення свідків і принесення присяги має бути при умові вбивства злодія при його переслідуванні в полі, в лісі чи на дорозі.
Пораненого злодія необхідно негайно привести до вряда, якщо хто-небудь буде тримати злодія у себе вдома одну добу, то необхідно буде сплатити злодію нав'язку за його становищем. Якщо спійманий злодій помре в домі потерпілого, то той, хто його затримав має сплатити головщину.
Арт. 22. Якщо хто-небудь вкраде щось в государевому дворі, і сума вкраденого буде менше 2 коп грошей, то злодію повинні відрізати одне вухо. При повторній крадіжці, якщо вартість вкраденого не буде коштувати і десяти грошей, злодій карається смертною карою.
Арт. 29. Коли б хто-небудь незалежно від стану і звання посмів підговорити і взяти з собою чиюсь дружину, хоча б з її згоди і виїхав з нею, то тоді, коли буде спійманий з нею на дорозі, на постоялому дворі чи з якомусь іншому місці повинен бути приведений до замкового вряду. Такий за достатніми доказами карається смертною карою. Жінка, яка дозволила таке, теж повинна бути покарана смертю, за виключенням того випадку, коли її чоловік приніс клопотання по її помилування. Тоді жінка залишається у його волі.
Арт. 30. Коли б чоловік, підозрюючи свою дружину в прелюбодіянні, вислідив її та прелюбодія незалежно від звання і застав їх під час розпутства, то дозволено чоловікові оголосити про це навколишнім сусідам і відвести їх до замкового вряду. Там він повинен підтвердити факт присягою і трьома свідками з числа посторонніх людей чи слуг або домашньої челяді. Тоді обоє прелюбодії караються смертною карою. Те ж саме повинно розумітись і про дівицю.
|
