Геродот про розселення скіфів

   ...Починаючи від торжища борисфенітів (цього самого серединного з приморських пунктів усієї Скіфії), першими живуть калліпіди, що є еллінами - скіфами, а вище їх друге плем'я, яке зветься алазонами. Ці останні, як і калліпіди, в усьому іншому живуть однаково із скіфами, але сіють і вживають у їжу хліб, а також цибулю, часник, сочевицю й просо. Вище алазонів живуть скіфи-хлібороби, які сіють хліб не для власного вжитку на їжу, а на продаж. Вище них живуть неври, а країна, що лежить на північ від неврів, наскільки ми знаємо, не заселена людьми.
   Ці племена живуть по річці Іпаніду на захід від Борисфену, а якщо переїхати через Борисфен з боку моря, то спершу буде Полісся, а від нього вгору живуть скіфи-хлібороби, яких елліни, що живуть на річці Іпаніду, називають борисфенітами, а самих себе ці елліни звуть ольвіо-політами. Ці скіфи-хлібороби на схід займають простір на три дні дороги аж до річки, що має назву Пантікапу, а на північ - простір на одинадцять днів плавби вгору по Борисфену. Над ними вже на широкий простір розкинулась пустиня; за пустинею живуть андрофаги (людоїди), особливе плем'я, зовсім не скифське. Вище них лежить уже справжня пустиня, і там не живе, наскільки нам відомо, жоден народ.
   На схід від цих скіфів-хліборобів, за річкою Пантікапом, живуть уже скіфи-кочівники, які нічого не сіють і не орють; вся ця країна позбавлена дерев, за винятком Полісся, ці кочівники на схід займають обшир на чотирнадцять днів дороги, який простягається до річки Герри.
   По той бік Герри знаходяться так звані царські володіння і живуть найкращі і найчисленніші скіфи, які вважають інших скіфів своїми рабами. Місцевість, яку вони займають, простягається на південь до Тавріки, а на схід - до рову, який викопали нащадки сліпих, і до торжища при Меотійському озері, званого Крімнами; частина ж їх володіння простягається до річки Танаїду. Місцевості, що лежать на північ від царських скіфів, займають меланхлени (чорноризці), особливе, не скіфське плем'я. Вище меланхленів, наскільки нам відомо, лежать озера і безлюдна пустиня.
   За річкою Танаїдом уже не скіфська земля, перша з тамтешніх ділянок землі належить савроматам, які, починаючи від рогу Меотійського озера, займають простір на п'ятнадцять днів дороги на північ; по всій цій землі немає ні диких, ні садових дерев. Вище від савроматів на другій дільниці живуть будіни, що займають місцевість, суцільно вкриту різноманітним лісом.
   Вище будінів на північ спочатку простягається пустиня на сім днів дороги, а за пустинею, більше в напрямку на схід, живуть фіссагети, плем'я багатолюдне і особливе; живуть вони полюванням. Поряд з ними в тій же місцевості живе народ, що зветься іірками; вони також займаються полюванням таким чином: мисливець, вилізши на дерево, якими густо вкрита ця країна, підстерігав звіра; у кожного напоготові кінь, привчений лягати на живіт, щоб бути нижчим, і собака; коли мисливець з дерева побачить звіра, він стріляє з лука, потім сідає на коня і пускається навздогін, причому не відстає і собака. Вище іірків, у напрямку на схід, живуть другі скіфи, які відділились від царських і прибули в цю землю.
   Вся описана країна відрізняється таким суворим кліматом, що на протязі 8 місяців там стоять нестерпні холоди; в цей час не зробиш грязі, проливши воду на землю, хіба що розкладеш вогонь; море і весь Бос-пор Кімерійський замерзають так, що скіфи, які живуть по цей бік рову, юрбами переходять по льоду і возами переїжджають на той бік, у землю сіндів.