"ОЧЕВИДНЕ - НЕЙМОВІРНЕ"

   При всій удаваній простоті досягнень древніх цивілізацій однією з найбільш складних проблем для сучасної науки залишається проблема їхнього правильного розуміння. Світ стародавності багато в чому і дотепер загадковий і незрозумілий. Його простота виявляється примарною, а глибоке проникнення в минуле ставить питань більше, ніж може дати відповідей.
   Найчастіше при спогаді про стародавність ми звертаємося до Древньої Греції. Багато сторін її життя знайомі нам з уроків історії. Хто не пам'ятає про знамениту Саламінську битву, кому не знайоме ім'я Фемистокла? Але, згадуючи про ці події, ми не задумуємося над тим, що саме напередодні Саламінського бою Фемистокл розпорядився принести в жертву богам трьох знатних перських юнаків. І нікому це не здавалося дивовижним чи недоречним. Сама ідея акту принесення в жертву полягала в тому, що людина ставала жертвою подібно жертовній тварині. До речі, раз вже зайшла мова про жертовних тварин, хіба задумуємося ми над тим, що древні античні храми, включаючи прекрасний Парфенон, під час жертвоприносин нагадували суспільні бойні?
   Як винесли б ми сьогодні запах крові, горілого м'яса і жиру, якими наповнювалися античні святилища в найбільш урочисті для людей дні?
   А психологія рабства? Хіба вона не породжувала суцільно разючі, на наш погляд, явища? У кращу пору демократичних Афін раба, який ні в чому не обвинувачувався і навіть не підозрювався, але просто залучався до дізнання як свідок, в обов'язковому порядку допитували під катуванням. Примітний не сам цей факт - історії відомі і більш Жорстокі вдачі, - а ставлення до нього суспільства, найбільш освіченого і вільного в античному світі.
   Древні цивілізації виключали чужинця і зневажали неповноправного, причому зневажали відверто і спокійно, не лицемірячи або виправдовуючись. І в той же час саме в лоні древніх цивілізацій зароджувалися принципи вселюдської єдності і морального удосконалювання особистості, усвідомлення нею можливості вибору і відповідальності. Ці принципи утвердилися разом З появою і розвитком світових релігій, які неодмінно припускали залучення на свою сторону віруючих, що свідомо вибирають дану віру, а не приналежних до неї за законом народження. Надалі саме світові релігії зіграли роль одного з факторів цивілізаційної інтеграції.
   Доти, поки моральність не відокремилася від священних родових табу (заборон), а особиста моральна свідомість ототожнювалася із суспільною думкою родового колективу, самостійний вибір способу життя і думок був неможливий. Лише з руйнуванням автоматизму традицій роду проблема самостійного вибору життєвої позиції кожною людиною набула своєї актуальності.
   Саме в період древніх цивілізацій люди зрозуміли владу і силу ідеї, здатної перетворити поведінку людини відповідно не зі звичками і ритуалами, а з істиною. Звідси таке багатство барвистих і незвичних деталей у біографіях борців за свої ідеї, подібних до філософа Діогена, який відмовився від домашнього затишку і поселився у глиняній посудині, чи великого мудреця Сократа, що прийняв за вироком суду отруту (цикуту), але не відмовився від того, що він вважав істиною.
   У лоні древніх цивілізацій виник ідеал вірності істині, пошуку і поширення її, незважаючи на страх перед насильством, готовність у крайніх ситуаціях підтвердити свою вірність істині мучеництвом чи навіть смертю. Цей ідеал блискуче висловив Аристотель у своєму знаменитому вислові: "Платон мені друг, але істина дорожча"). А легенда про грецького філософа Зенона Елейського говорить, що на допиті в присутності тирана Неарха, який узурпував владу, він відкусив собі язик і виплюнув його в обличчя ворога.
   Звичайно, багато чого у світі древніх цивілізацій важко усвідомити сучасній людині. Багато положень і істин, висловлених в письмових джерелах, стають очевидними лише в контексті історії, проте загадки стародавності допомагають краще розуміти наше сьогоднішнє життя.