Підручники онлайн
Головна arrow Журналістика arrow Історія української преси (А.П.Животко) arrow Мовна боротьба, її характер. Причини. Відхід і роль Якова Головацького
Партнери

Авторські реферати,
дипломні та курсові роботи

Предмети
Аграрне право
Адміністративне право
Банківське право
Господарське право
Екологічне право
Екологія
Етика та Естетика
Житлове право
Журналістика
Земельне право
Інформаційне право
Історія держави і права
Історія економіки
Історія України
Конкурентне право
Конституційне право
Кримінальне право
Кримінологія
Культурологія
Менеджмент
Міжнародне право
Нотаріат
Ораторське мистецтво
Педагогіка
Податкове право
Політологія
Порівняльне правознавство
Право інтелектуальної власності
Право соціального забезпечення
Психологія
Релігієзнавство
Сімейне право
Соціологія
Судова медицина
Судові та правоохоронні органи
Теорія держави і права
Трудове право
Філософія
Філософія права
Фінансове право
Цивільне право
Цивільний процес
Юридична деонтологія


Мовна боротьба, її характер. Причини. Відхід і роль Якова Головацького

Мовна боротьба, її характер. Причини. Відхід і роль Якова Головацького

   На східноукраїнських землях в українському суспільстві, на світанку народження української преси, мовного питання, власне, не існувало. Коли ж на сторінках часописів і порушувалася справа мови, то лише як вияв змагання за рідну мову проти сторонніх національних чинників та політики російського уряду. Інакше сталося на західних українських землях. Довший час мовна справа, мовна боротьба в самому українському суспільстві займала сторінки часописів, відсовуючи набік часом дуже пекучі справи національно-політичного характеру. Була це, як казав І. Франко, "азбучна війна" в українському суспільстві. Вилилася вона в поділ суспільства на три табори, які дали представникам польської політичної ради відому зброю — "divide et impera" (поділяй і пануй). На початку цієї війни виявилося три наступні течії:
   - народної української мови;
   - староруської і церковнослов 'янської;
   - російської (чи московської) літературної мови.
   З бігом часу з другої течії витворилося так зване "язичіє", цебто мішанина з мов церковнослов'янської, московської, польської, подекуди мадярської (Закарпаття) та місцевих говірок (локалізмів). Пізніш це "язичіє" почало відігравати роль прикривки в пропаганді, культивуванню російської (московської) літературної мови, що створило цілу течію культурного і політичного так званого москвофільства з його безоглядним поборюванням українського народно-культурного розвитку.
   Початки активізації цієї течії можна помітити вже на початку 1849 p., а розвиток припадає на добу політичної реакції. Упродовж десяти років вона всіма засобами намагається поборювати кожний вияв українського національного руху та підбити широкі маси населення під свій вплив.
   Центром цієї акції стає останній з членів "Руської трійці", що забувши дану за життя Маркіяна Шашкевича обітницю, йде на послуги російським культурним і національно-політичним інтересам. Був це Яків Головацький. Створюється гурток людей, захоплених ідеями російського історика Погодіна, який під гаслом "русскости" ширив думки єдності української нації та її культури з російською чи московською.
   "Отаманом" цього гуртка людей, як сам себе назвав, став згадуваний вже галицький історик Д. Зубрицький.
   У практичній діяльності з 1850 р. висунувся брат Якова — Іван Головацький. Нав'язавши ближчі зв'язки з агентами російського уряду за кордоном — протоієреєм о. Раєвським у Відні і Родолинським у Будині (Будапешті), він вже з початку 1850-х років, коли став редактором "Вестника", і упродовж цілого десятиліття сумлінно виконував роль зв'язкового між згаданим гуртком і осередком російської (московської) пропаганди, яким був дім о. Раєвського.

 
< Попередня   Наступна >