Дальший розвиток української преси на українських землях

   Політичний і культурний рух, започаткований 1848 роком, крім "Ради Руської", як громадсько-політичного осередку, покликав до життя просвітнє товариство "Галицько-руську Матицю" та "Собор учених", поклав початки театральної діяльності тощо. Поруч з цим починає розгортатися і преса. Виникають нові часописи, зростають, поглиблюються змістом і заінтересованим. Перед веде Львів. Упродовж п'яти років їх кількість зростає до 11 (газет і журналів). Конкретно цей зріст можемо бачити з такої таблички:

   Крім вже згаданих починає виходити у Львові за редакцією М. Устияновича "Галичо-Руський Вестник", що потім переноситься до Відня, де під назвою "Вестник" виходить за редакцією І. Головацького, а потім Вислобоцького до 1866 р. чи то як урядовий орган, чи як приватний, за деякою фінансовою підтримкою уряду.
   З 1 січня 1849 р. появляються за редакцією І. Гушалевича інформаційно-політичні "Новини", що виходять двічі на тиждень, а після їх припинення (30.1II) за його ж редакцією (відповідальний учредитель) з 7 травня починає виходити літературний тижневик під назвою "Пчола", що протримався до 3 листопада того ж року.
   Зустрічаємо тут вияв національних думок і настроїв. Крім творів місцевих авторів з'являються тут також твори письменників зі східноукраїнських земель.
   З праць місцевих авторів, що появилися на сторінках "Пчоли", в першу чергу треба відзначити "Слово о Полку Игоревом" — "одновлене й стихом уложене" Богданом Дзєдзвицьким (Дідицьким), більшу працю І. Гушалевим а "История Отечественная", історичні розвідки А. Петру-шевича та цікаві "Уваги над правописом руским" Й. Лозинського. Тут же твори А. Могильницького, І. Наумовича та інші.
   В одному з чисел (ч. 7) редакція "Пчоли" дає огляд під заголовком "Кто в нас до вспоможенія часописмь найбольше вліяєть?", в якому характеризує становище суспільства до своєї преси.
   Спинившись на своєму органі, редакція пише: "Що ж теперь сказати о инних письмах періодических, так на-примір о нашем? Ні гадки даби загріти тій холодния серця, в которих студень і ночь вселилася! Іскренниі Русине желают тоє письмо удержати і побольшити, і ми тія желанія имієм, але откуда взяти жерело? Коли до сегодня єще только передплатителей не зголосилося би найголовнішу потребу тиска покрити".
   Тут же подає список передплат, з якого виходить, що в усій Галичині мала "Пчола" ледве 310 передплат.
   "Чому ж такая холодность до народного діла? — закінчує редакція, — ци гадаєм, що чужій будут о нас дбали? О, бавмося тою гадкою, бавмося і мантімо сами себе! Але суд в будущности тяжко омантити, он нашія кости, в німих могилах зложения соромом вічним окриєт".
   В цей же час у Львові виходить ще часопис під назвою "Сельская Рада" — "Wiejska Rada", який почало було видавати як тижневик львівське церковне братство за редакцією І. Домковича. Появилося тільки п'ять чисел.