|
10.3. Формування системи лімітів та нормативів банку |
|
10.3. Формування системи лімітів та нормативів банку Формальне визначення необхідного і достатнього набору лімітів дозволить ефективно обмежити ризик без значного зниження гнучкості фінансової політики.
Формування системи лімітів і нормативів банку має на увазі організацію такого комплексу заходів (табл. 26):
• оптимізацію складу показників, що дозволяють ефективно відслідковувати рівень прийнятих банком ризиків з основних позицій;
• установлення кількісних параметрів цих показників;
• створення всеосяжної системи контролю, що включає попередній, поточний і наступний контроль за параметрами ризиків.
Схема перетворення інформації при формуванні системи лімітів і нормативів, контролю за ризиками.
Вхідна інформація:
• реструктурований баланс;
• GAP-звіти;
• баланси зовнішніх контрагентів;
• інша всебічна інформація. Таблиця 26. Кількісні характеристики основних типів ризиків Основні типи ризиків | Характеристики, пропоновані до затвердження при формуванні системи лімітів і нормативів | Ризик ліквідності | Ліміти на трансформацію короткострокових ресурсів у середньострокові й довгострокові активи; коефіцієнти, що характеризують достатність обсягу високоліквідних активів | Кредитний ризик | Поінструментальні ліміти на контрагентів | Відсотковий ризик. Валютний ризик | Ліміти відкритих позицій | Ризик незбалансованості структури активів і пасивів | Система коефіцієнтів структури балансу |
Процес перетворення:
• розрахунок фінансово-економічних показників;
• розрахунок лімітів і нормативів;
• порівняння параметрів відкритих позицій із затвердженими лімітами і нормативами на всі типи ризиків.
Вихідна інформація:
• пропозиції щодо лімітів і нормативів, подані до затвердження;
• звіти про дотримання лімітів і нормативів на всі типи ризиків.
Загальні принципи формування контролю лімітів і нормативів. Процес ефективного використання системи лімітів і нормативів для управління ризиками містить у собі такі етапи.
1. Комплектації. На цьому етапі банк оцінює можливість виникнення всієї сукупності ризиків незалежно від того, чи зможуть вони впливати на економічний стан банку. Даний етап є інформаційно-аналітичним етапом, що формує систему лімітів і нормативів банку.
2. Ідентифікації. На цьому етапі банк встановлює параметри можливого ризику і класифікує їх щодо системи лімітів і нормативів.
3. Перевірку. На цьому етапі банк вирішує питання про доцільність здійснення передбачуваного напряму діяльності чи проведення окремої операції за наявності інформації про вже ідентифіковані ризики і встановлені на них ліміти. Банк може відмовитися від кожного з передбачених напрямів чи окремої операції у тому випадку, якщо з якихось причин даний напрям чи операція призведе до порушення встановлених лімітів банку, нормативних вимог НБУ. На цьому етапі банк не приймає унікальні (несистемні) ризики, але не відмовляється від системних.
4. Якісний і кількісний аналіз. Визначення рівня і ступеня впливу прийнятих ризиків з урахуванням дотримання встановлених лімітів.
5. Планування реагування. Планування дій у тому випадку, коли ризики виявляться реалізованими і зможуть призвести до порушення встановлених лімітів.
6. Реагування. Виникає при реалізації ризиків і можливому порушенні встановлених лімітів; банк визначає напрям своєї діяльності за заздалегідь наміченим планом.
7. Перспективний аналіз. Проведення комплексного аналізу минулого досвіду з керування ризиками за допомогою встановлення додаткових лімітів і обмежень для подальшої роботи.
Кожен етап супроводжується збором і обміном інформації. Від часу збору і порядку обміну інформації залежить ступінь реагування банку на виявлення, ідентифікацію ризиків та їх контроль.
Побудова системи моніторингу. У системі лімітів і нормативів значна роль повинна бути відведена побудові ефективної системи моніторингу. За допомогою моніторингу здійснюється оперативний, поточний і плановий контроль діяльності банку.
Таким чином, моніторинг — це система постійного спостереження за всіма контрольованими лімітами і нормативами, визначення розмірів і причин відхилення фактичних показників від нормативних, причин цих відхилень і прийняття управлінських рішень.
Основні принципи побудови системи моніторингу:
• своєчасність виявлення порушень;
• простота побудови системи;
• гнучкість системи;
• економічна ефективність;
• сильне контрольне середовище;
• відповідний процес визначення та розрахунку ризиків відповідно до політики процедур і методологій;
• відповідна структура звітності;
• відповідні інформаційні системи.
Створення алгоритму моніторингу обліку відхилень.
1. Відхилення фактичних показників від запланованих поділяються на: сприятливі, несприятливі. Несприятливі поділяються на: припустимі, критичні.
2. Система повинна дозволяти розрахунок в автоматичному режимі зазначених відхилень (в абсолютному чи відносному вираженні).
3. Виявлення основних причин виникнення відхилень.
4. Прийняття управлінських рішень.
|
