Відповідно до загальноприйнятих принципів і стандартів ве­дення бухгалтерського обліку у фінансовому обліку всі операції відображаються на рахунках та у балансовому звіті в єдиному грошовому вимірі, тоді як в управлінському обліку прийнятні будь-які вимірники, зручні для керівництва, у тому числі й якісні.
   Фінансова звітність відображає фінансовий стан банку, резуль­тати його діяльності в цілому, тоді як управлінський облік — ефек­тивність діяльності і фінансові результати окремих структурних підрозділів банку (департаментів, управлінь, відділів), сегментів або окремих банківських продуктів.
   Завданням фінансового обліку є відображення операцій, які вже мали місце, тоді як інформація управлінського обліку націлена на прогнозування майбутнього.
   На відміну від управлінського, фінансовий облік обов´язковий для ведення всіма суб´єктами господарської діяльності. Як свідчить світова практика, невеликі організації обмежуються веденням тільки фінансового обліку.
   Нарешті, якщо результати фінансового обліку (фінансова звітність) оприлюднюються шляхом публікації і надаються за вимогою або проханням, то більша частина інформації управлін­ського обліку є комерційною таємницею, оскільки відображає стра­тегію і тактику банку в конкурентній боротьбі.
   Таким чином, організація фінансового обліку повинна забез­печити:
   • цілісне, повне і безперервне відображення всіх господарських операцій, що були здійснені у звітному періоді;
   • цілісне складання установленої фінансової (бухгалтерської) звітності;
   • необхідною і достовірною інформацією користувачів.
   Об´єктами фінансового обліку, що відображаються на рахун­ках синтетичного й аналітичного обліку є:
   • активи банку, основні засоби, нематеріальні активи, капітальні вкладення, інвестиції, довгострокові і короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість, інші активи;
   • джерела власних коштів: статутний фонд (капітал), резервний (страховий) фонд, фонди і резерви спеціального та цільового при­значення, нерозподілений прибуток, інші джерела власних коштів;
   • зобов´язання (пасиви) банку: довгострокові і короткострокові позикові кошти, кредиторська заборгованість, інші короткостро­кові зобов´язання;
   • прибутки і видатки банку за їх складовими;
   • фінансові результати діяльності банку та їх розподіл;
   • активно-пасивні і комісійно-посередницькі операції банку.
   Ведення фінансового обліку здійснюється на основі загально­прийнятих принципів і міжнародних стандартів бухгалтерсько­го обліку.
   Принципи фінансового обліку — це базові концепції, що по­кладені в основу відображення в обліку і звітності активно-пасив­них та комісійно-посередницьких операцій, здійснюваних банком, його доходів, видатків, фінансових результатів.
   Застосування принципів бухгалтерського обліку дасть мож­ливість складати фінансову звітність, що забезпечує достовірну і чітку інформацію для визначення реальної оцінки фінансово-господарської діяльності комерційного банку.
   Стандарт бухгалтерського обліку — це нормативний доку­мент, який визначає правила і процедури ведення бухгалтерського обліку та складання звітності. Завдяки стандартам фінансового обліку, облік як загальноприйнята мова бізнесу будується за за­гальноприйнятими правилами. При цьому міжнародні стандарти не регулюють техніку й методологію обліку. Національні облікові системи були і будуть різними в різних країнах світу. Міжнарод­ними стандартами регулюються тільки основні, принципові момен­ти, від яких залежить формування фінансових результатів, відоб­раження у звітності фінансового стану і фінансових результатів.
   За даними синтетичного і аналітичного фінансового обліку, відповідно до загальноприйнятих принципів і міжнародних стан­дартів бухгалтерського обліку, складається фінансова (бухгал­терська) звітність банку.
   Фінансова звітність — це система взаємопов´язаних узагаль­нюючих показників, які відображають реальний фінансовий стан банку і результати його діяльності за звітний період та викори­стовуються для ознайомлення та аналізу діяльності комерційно­го банку Національним банком України, керівництвом комер­ційного банку, іншими зацікавленими юридичними та фізични­ми особами, а також для відкритих публікацій.
   До складу офіційної фінансової звітності входять: бухгалтер­ський баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про рух грошових потоків, додатки.
   Бухгалтерський баланс — це звіт про фінансовий стан бан­ку, який відображає його активи, пасиви і власний капітал у гро­шовому вираженні на певну дату. Баланс — єдиний вид звітності, що складається в тому чи іншому вигляді на кінець фіскального року і публікується як звіт (іноді баланс складається щокварта­лу), а також щомісяця або навіть щотижня для органів банків­ського нагляду. Банки звичайно складають щоденні баланси для потреб керівництва.
   Баланс формується відповідно до «Плану рахунків бухгалтер­ського обліку комерційних банків України» і складається з трьох основних частин: балансу активів, капіталу і зобов´язань; доходів і видатків; позабалансових рахунків. Сума активів завжди по­винна дорівнювати сумі зобов´язань і капіталу банку.
   Звіт про прибутки і збитки — це основний звіт, що характе­ризує фінансовий стан банку. Його основна мета — надати корис­тувачам інформацію про формування фінансового результату бан­ківської установи, що дозволить їм визначити і проаналізувати:
   • рентабельність банку;
   • відсотки, отримані банком на різних рахунках активів, і зіста­вити їх з вартістю коштів на пасивах, за якими мають бути спла­чені відсотки;
   • суму доходів, отриманих з невідсоткових джерел, і порівняти її з сумою невідсоткових видатків банку.
   Звіт про прибутки і збитки складається з дохідних і видатко­вих статей. Всі доходи і видатки групуються за характером та основними видами прибутків і видатків.
   Доходи — це збільшення економічної вигоди протягом звітного періоду у формі збільшення активів або зменшення зобов´язань, які приводять до збільшення власного капіталу, крім збільшен­ня, пов´язаного з вкладами акціонерів.
   Видатки — це зниження економічної вигоди у звітному періоді у формі зменшення активів або збільшення заборгованості, що веде до зменшення власного капіталу, крім тих, які пов´язані з розпо­ділом частини доходів між власниками капіталу.
   На відміну від балансу, який є відображенням вартості активів і пасивів на певний момент, звіт про фінансові результати відоб­ражає рух фінансових потоків, як вхідних (доходи), так і вихід­них (видатки), за певний період (місяць, квартал, рік).
   Звіт про рух коштів. Головне призначення звіту — надати користувачам інформацію про те, з яких джерел надходили кош­ти до банку, за якими напрямами і на які цілі витрачалися, як змінився залишок коштів за звітний період. Рух коштів відобра­жається у звіті за трьома напрямами: поточною (основною) діяль­ністю, інвестиційною діяльністю, фінансовою діяльністю. Це дає можливість оцінити раціональність використання коштів, напря­ми діяльності банку, скласти прогноз подальшого його розвитку.
   В Україні звіт про рух коштів не входить до складу фінансо­вої (бухгалтерської) звітності і банками не складається. Проте зараз питання складання такого звіту стає особливо актуальним.
   Крім основних форм фінансової звітності, передбачаються також додатки до звітності. Вони містять необхідну для користу­вачів детальну аналітичну інформацію щодо окремих статей звітності, а також додаткову інформацію для детального розкриття фінансової і господарської політики банку.