Менеджмент як теорія й практика управління

   Серед комплексу суспільно-політичних наук і навчальних дисциплін теорія менеджменту найспівзвучніша реаліям сьогодення, нинішньому рівню розвитку суспільства, його вимогам, оскільки народжена ними, спрямована і постійно реагує на зміни, що відбуваються в житті суспільства, враховуючи їх неминучість. Це нова, поки що не закостеніла теорія, що розкриває сутність і поступ сучасних процесів у сфері управління, виробництва, соціальної структури, соціальних відносин, включаючи і політичні.
   Теорія менеджменту — міждисциплінарна галузь суспільного знання, що включає не тільки розділи з теорії управління суспільством, а й вивчає ті соціальні зміни, що відбуваються в управлінській думці в історичній ретроспективе тобто розглядає теоретичну спадщину і практичну діяльність вчених, політиків і практиків.
   Теорія менеджменту безпосередньо пов´язана з такими напрямами соціального знання, як історія, політична економія, соціологія і, звичайно ж, політологія. Сьогодні теорія управління поширилася не тільки у сфері діяльності й управління матеріального виробництва, а й у нових галузях — некомерційних закладах, у сфері освіти, охорони здоров´я тощо, а їхні керівники стали професійними менеджерами. Іншими словами, менеджмент набуває не просто соціального характеру (він завжди його мав), а загалом стає соціальним.
   Відтак можна говорити про менеджмент керівництва країною, суспільством, економічний, соціальний, політичний та інші різновиди менеджменту.
   Отже, менеджмент — це специфічна професійна діяльність, спрямована на наукову організацію праці, а також узгодження інтересів усіх, хто бере в цьому процесі участь.
   Менеджмент (від лат. menegment — управляти) — процес управління матеріальними або людськими ресурсами в інтересах їхнього ефективного використання з метою досягнення стабільного розвитку підприємства, транснаціональної компанії, суспільства.
   Виникнення менеджменту пов´язується з ім´ям американського вченого Ф. Тейлора. Подальший розвиток теорія і практика менеджменту одержала в другій половині 20 ст. У цей період було засновано: класичну або раціоналістичну школу (дослідження питання про відповідність фізичних та інтелектуальних даних людей виконуваній ними роботі); школу людських взаємин (вивчала соціально-психологічні чинники працівників виробництва, від яких залежить зростання продуктивності праці); школу взаємопов´язаних дій (управлінська концепція на основі поєднання досягнень науки про людську поведінку, психологію з процесом управління).
   Основними функціями сучасного менеджменту є: планування, організація, мотивація, контроль. Зазвичай такі функції називають управлінськими функціями. Коротко розглянемо кожну з них.
   Планування полягає у формулюванні мети управління об´єктом і шляхів досягнення її. Воно допомагає одержати уявлення про існуючий стан, напрями необхідного й вірогідного розвитку, а також про найефективніші способи реалізації поставлених завдань.
   Організація відповідає на запитання щодо організаційної побудови об´єкта управління, його внутрішньої структурної ієрархії, конкретних завдань, повноважень і відповідальності підрозділів або окремих людей.
   Мотивація використовується для створення відповідних матеріальних і моральних стимулів для працівників, щоб вони виконали свої обов´язки щодо об´єкта управління і суспільства в цілому.
   Контроль полягає в ретельній перевірці виконання намічених планів, їхньої відповідності структурі організації, відповідності самої структури цілям організації тощо. Результати контролю використовуються в процесі вироблення нових управлінських рішень та коригування раніше прийнятих ухвал і організаційних заходів.
   Реалізація управлінських функцій потребує не тільки певних управлінських рішень, а й наявності необхідної інформації для прийняття згаданих рішень і зворотного зв´язку у виконанні раніше прийнятих управлінських рішень. Структура менеджменту включає:
   - загальний менеджмент (управління підприємством);
   - виробничий менеджмент (управління виробничою діяльністю підприємства);
  - кадровий менеджмент (управління трудовими ресурсами, персоналом);
   - фінансовий менеджмент (управління фінансами).
   Сучасний менеджмент розвивається за такими основними напрямами:
   - орієнтація на всебічне використання людського фактора;
   - своєчасне оновлення техніки, технології, товарів;
   - всебічний облік вимог ринку, гнучке пристосування виробництва, торгівля та обслуговування залежно від попиту.
   Викладені вище дані про менеджмент як теорію і практику управління економікою можна застосувати в політичній діяльності, яка лише за умови політичного управління (менеджменту) буде мати цілеспрямований, науково обґрунтований зміст.