Особливості російської політичної думки

   Політичні питання розвитку суспільства досліджувалися й мислителями Росії - М.М. Сперанським, М.М. Карамзіним, П.І. Пестелем, М.М. Муравйовим, П.Я. Чаадаєвим, В.Г. Бєлінським, М.І. Чернишевським, М.А. Добролюбовим, О.І. Герценом, М.О. Бакуніним, П.П. Лавровим, П.М. Ткачовим та ін. Так, М.М. Сперанський (1772-1839), фактично керуючи підготовкою Повного зібрання законів Російської імперії в 45 томах і Зводу законів Російської імперії в 15 томах, реалізував багато своїх політико-правових ідей. Він обґрунтував необхідність проведення низки реформ, пропонував скасувати кріпосне право, залишаючи прийнятою формою врядування Росії самодержавне необмежене правління. Ці думки підтримував і М.М. Карамзін (1786—1826). Центральна ідея його праці "Записки про давню й нову Росію" полягає в тому, що "Росія засновувалася перемогами й одноосібною владою, гинула від різновладдя, врятувалася мудрим самодержавством". Цю думку було розвинуто в його "Історії держави Російської".
   Особливу роль у розвитку політико-правових питань у Росії відіграли дворянські революціонери. Повстання декабристів було першим в історії Росії революційним виступом із розгорнутою програмою перебудови державного ладу й суспільних відносин у країні. Хоча за своїми гаслами цей рух був антифеодальним, він не подолав рамок станової обмеженості, оскільки декабристи не наважувалися на цілковиту ліквідацію дворянського землеволодіння, робили ставку на "верхівкову" військову революцію, побоюючися політичної активності народних мас.
   Найбільший внесок у розвиток програмних документів декабристів зробили П.І. Пестель (1793-1826) і М.М. Муравйов (1796—1843). П.І. Пестель відомий нам як послідовний республіканець. Виступаючи проти монархії, яка мала бути ліквідована збройним шляхом, П.І. Пестель зазначав, що республіканське правління — це благо для Росії. А щоб не було повернення до монархії, доведеться вбити царя й знищити всіх членів імператорської сім´ї.
   Для здійснення змін у державному правлінні П.І. Пестель уважав за необхідне встановити диктатуру тимчасового Верховного правління, яке знищило б кріпосництво й провело земельну реформу. Після цього влада буде передана Народному вічу (законодавча) та Державній думі (верховновиконавча). Крім цього, створюється Верховний Собор, якому доручається "власть блюстительная". Ці державні органи обираються. Виборче право пропонувалося надавати всім громадянам, які досягли 20 років, за винятком засуджених.
   Характеризуючи права та свободи громадян у майбутній республіці, П.І. Пестель підкреслював, що перед законом усі мають бути рівними. Проголошену свободу слова не можна використовувати проти нової, революційної влади. Що стосується права власності, то воно проголошувалося священним і недоторканним.
   Політичні погляди М.М. Муравйова, який підготував три проекти конституції, багато в чому схожі з Пестелевими, хоча й не такі радикальні. Конституція скасовувала кріпосне право й затверджувала федеративний устрій Російської держави.
   Послідовно виступали проти кріпосництва й самодержавства революційні демократи, які вірили в революційні можливості народних мас, у здійснення сільської революції. Тому революційний демократизм був ідеологічним оформленням протесту селян проти експлуатації, феодальних відносин.
   О.І. Герцен, розвиваючи ідею "російського селянського соціалізму", стверджував, що російський народ стоїть ближче за всі європейські народи до нового соціального устрою. Селянська громада, на його думку, може стати основою соціалізму. Для цього необхідно звільнити селян із землею.
   Відмежовуючися від ідеалізації патріархальної селянської громади й поглядів про можливість переходу до соціалізму шляхом філантропічних дій панівних класів, М.Г. Чернишевський пов´язував здійснення своїх задумів із класовою боротьбою, перемогою селянської революції. Для цього на початку 60-х років утворилося таємне товариство "Земля і воля", що об´єднало низку революційних груп. Була розгорнута активна пропагандистська діяльність. Для успішного повстання в 1863 р. розроблено звернення до народу та армії, випущено чимало прокламацій. Після революції планувалося передати землю селянам, сформувати "виборний і федеративний уряд". Однак на початку 50-х років революційна ситуація пішла на спад, а товариство "Земля і воля" саморозпустилося. З часом чисельність учасників революційного руху зросла, й у 1876 р. виникла друга велика організація "Народна воля". У 1879 р. вона розділилася на дві — "Народну волю", що обрала шлях політичної боротьби, та "Чорний переділ", яка обмежилася пропагандистською роботою. Маючи за мету побудову соціалістичного суспільства, народовольці вдавалися до тактики індивідуального терору, що не могло принести успіху.
   Великий вплив на російський революційний рух мали ідеї М.О. Бакуніна (1814—1876), відомого лідера анархістського напряму. Він вважав: оскільки російська людина є бунтарем за своєю природою, то завдання полягає в тому, щоб узгодити дії всіх сил, за єдиним планом провести "всерозтрощуючий бунт". Засуджуючи боротьбу за політичну свободу, М. Бакунін був проти демократичної республіки. Державу, на його думку, треба знищити наступного дня після революції, інакше революція загине. Однак припускалася можливість створення повсталим народом комун, причому рада комуни обирає виконавчий комітет. А взагалі теорії М.О. Бакуніна вирізнялися непослідовністю.