§ 5. Методи емпіричного і теоретичного дослідження у дидактиці Вивчення літератури, документів і результатів діяльності. Вивчення літератури і документальних матеріалів продовжується в ході всього дослідження, однак на різних етапах дослідження зазначений метод виконує різні функції. Наприклад, на початку дослідження він допомагає ознайомитися з сучасним станом проблеми, сформулювати базову педагогічну концепцію, виявити неясності і "білі плями" у досліджуваній проблемі, відділити відоме від невідомого тощо. На наступних етапах дослідження використання цього методу допомагає дослідникові уточнити і відкорегувати гіпотезу дослідження, його завдання та логіку всього дослідження. Джерелом фактичного матеріалу є різноманітна поточна документація шкіл та інших навчальних закладів і установ освіти: письмові роботи, контрольні та перевірочні роботи, малюнки, інші учнівські роботи. Вивчення результатів діяльності учнів дає матеріал для визначення рівня досягнення цілей навчання і виховання, а, отже, оцінки ефективності роботи вчителя, виділення елементів знань, які найкраще чи найгірше засвоєні. Спостереження полягає у безпосередньому сприйманні явищ, фактів, процесів за допомогою органів відчуттів. Інколи має місце і опосередковане сприймання явищ через опис іншими людьми, які самі безпосередньо їх спостерігали. Суть спостереження, як вважають вчені-педагоги та психологи, полягає в тому, що в свідомості дослідника відбиваються і фіксуються зміни об´єкта, що вивчається, а саме його кількісно-якісні, структурні і векторні зміни. Спостереження як метод дослідження якісно відрізняється від звичайного спостереження в першу чергу тим, що воно цілеспрямоване і здійснюється на основі певного плану. Об´єктом спостереження у дидактиці, як правило, є діяльність учителя або діяльність учня, або те і друге разом. Спостерігач, коли веде спостереження, вже перед його початком має своє уявлення про структуру, зміст, призначення, тобто він створив свою модель об´єкта і предмета, що вивчається. Тому в процесі спостереження він намагається знайти і підтвердження своєї моделі, і розбіжності з нею. Саме вони аналізуються, а їхнє вивчення дає можливість багато чого побачити чи почути про даний об´єкт або явище. При всіх своїх позитивних якостях метод спостереження має і деякі негативні риси, він, наприклад, не дає змоги активно втручатися у процес, що вивчається, змінювати ситуацію. Опитування. Як метод наукового дослідження опитування виступає удвох формах: інтерв´ю та анкетування. Опитування відбиває суб´єктивні думки й оцінки. Інколи ті, що опитуються, здогадуються про те, що від них вимагається, тому інформація, яку отримує дослідник від опитуваних, не завжди об´єктивна. Науковці вважають, що метод опитування варто розглядати як засіб збору первинного матеріалу, що підлягає переперевірці іншими методами. Методика проведення опитування має деякі особливості. Наприклад, запитання необхідно ставити коректно і не завжди прямо ("в лоб"), вони не мають бути з підказкою. Велику і надійну інформацію дають непрямі запитання, тому тема бесіди не завжди збігається з дослідницькою темою. Під час опитування, як ми вже зазначали, відбивається суб´єктивна думка. Тому важливо виявити в цих відповідях об´єктивний зміст і об´єктивні тенденції в розвитку досліджуваної проблеми. Одним із високо економічних і ефективних методів дослідження є метод компетентних суддів. Суть цього методу в наступному. Відбирають досить авторитетних спеціалістів у тій чи іншій педагогічній галузі і шляхом опитування з´ясовується думка кожного з них щодо предмета дослідження. Потім результати письмового опитування (це може бути анкетування) аналізуються, піддаються статистичному і змістовному обробленню. Великого значення набуває вибір точної і зручної системи оцінок і оцінювальних шкал, вагових коефіцієнтів до всіх питань анкети чи питальника. Вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду. Цей метод допомагає розв´язанню таких завдань: виявлення елементів нового, раціонального, що народжується в щоденному творчому пошуку передових педагогів; вивчення доступності й ефективності науково-методичних рекомендацій; виявленню рівня функціонування педагогічного процесу. Під час вивчення передового педагогічного досвіду виявляються, узагальнюються, стають надбанням науки і практики зерна нового, знайдені в масовій педагогічній практиці: оригінальні підходи, способи, цікаві методичні системи тощо. Відомий дидакт М.Скаткін виділив два види передового педагогічного досвіду: педагогічну майстерність і новаторство. Педагогічна майстерність полягає в умілому педагогічно грамотному поєднанні рекомендацій науки, яке найповніше відповідає психологічним особливостям конкретного вчителя, його предметним і професійним знанням, його педагогічному кредо. Якщо педагогічна майстерність спрямована на вдосконалення навчально-виховного процесу, то педагогічне новаторство зачіпає фундаментальні основи навчання і виховання, тобто докорінно змінює сам навчально-виховний процес. Вивчення передового педагогічного досвіду передбачає здійснення певної послідовності етапів, а саме: - виявлення цього досвіду; - його вивчення; - опис цього досвіду; - узагальнення; - впровадження у широку педагогічну практику. Дослідна педагогічна робота. Як зазначають філософи, у XX ст. практика йшла попереду і вела за собою науку, а нині вона йде позаду і штовхає науку перед собою. Зазначена тенденція проявляється й у сфері співвідношення педагогічної науки і практики навчання та виховання. Наука повинна випереджати практику, пропонувати їй свої розробки, ідеї, технології, підходи. Зрозуміло, що нове виникає в надрах і на базі старого, перевіреного. Грунтуючись на силі уяви, передбачення, прогнозування, дослідник будує модель нового, ще не існуючого в практиці і перевіряє цю модель безпосередньо на практиці. Метод внесення запланованих, спеціально розроблених змін у навчально-виховний процес, який передбачає одержання нової якості навчання і виховання з наступною перевіркою й оцінкою, і є дослідом педагогів. Педагогічний (дидактичний) експеримент. У перекладі з латинської мови термін "експеримент" означає проба, дослід. У науці під експериментом розуміють науково поставлений дослід, спостереження досліджуваного явища в точно врахованих умовах, які дають можливість стежити за ходом явища і відтворювати його при повторенні цих умов. Характерна риса експерименту — заплановане втручання людини в явище, що вивчається, можливість його багаторазового відтворення змінених умовах. Маючи змогу змінювати умови, за яких явище буде відтворено, експериментатор отримує можливість простежувати розвиток окремих боків і зв´язків цього явища. Експеримент застосовують для перевірки гіпотези дослідження, перевірки й уточнення висновків, обгрунтування (доведення) фактів. Для проведення дидактичного експерименту відбирають експериментальні і контрольні класи, групи, школи. Але власне експеримент проводиться тільки в експериментальних класах. Складність проведення експерименту полягає в тому, що необхідно дотримуватися багатьох однакових умов як в експериментальних, так і в контрольних класах (групах, школах), бо тільки за цих обставин різниця в кінцевих результатах навчання може бути зумовлена дією чинника, вплив якого досліджується. Мається на увазі, що склад учнів за своїми пізнавальними, розумовими здібностями як в експериментальних, так і в контрольних класах (групах) не повинен істотно різнитися. Учитель, працюючи в обох групах класів, має однаково відповідально і вимогливо ставитися до організації навчання. Умови навчання (розклад, приміщення, інші чинники) повинні бути максимально однакові. Складність дидактичного експерименту полягає ще й у тому, що для отримання об´єктивних висновків у експерименті має брати участь велика кількість учнів. Об´єм вибірки досліджуваних повинен бути достатнім для застосовування методів статистичного оброблення результатів експерименту, а це, як правило, реалізувати не дуже просто. Хоча б тому, що збільшення кількості учасників експерименту (як учителів, так і учнів) призводить до того, що зрівнювання зовнішніх умов для обох груп класів стає практично важко здійснюваним. Оскільки дидактичний експеримент проводиться в природних умовах навчання і виховання, то діє ще одна вимога, а саме: те, що пропонується для експерименту, не повинно нашкодити навчальному процесові взагалі і кожному учневі зокрема. Тому експериментові піддаються продумані, обгрунтовані в усіх відношеннях ідеї, способи, методи і т.д. У науково-дослідній практиці широкого застосування набув так званий абсолютний експеримент. Він застосовується тоді, коли необхідно знайти оптимальний варіант умов, засобів та методів навчання і виховання. Особливим видом експерименту є створення експериментальних ситуацій. Виділяють також експеримент констатуючий (він дає уявлення про стан досліджуваної проблеми) і формуючий, коли здійснюється експериментальна перевірка нових систем навчання. Такий експеримент, коли зрівнюють усі останні умови, а різницю в результатах навчання відносять на рахунок досліджуваного чинника будується на принципі єдиної відмінності. Проводять ще експеримент за принципом єдиної подібності. Він не вимагає зрівнювання умов, а організується в різних умовах. І якщо в усіх випадках експериментальна новинка дає позитивний результат, то її відносять саме на рахунок внесеного удосконалення. Деякі аспекти застосування математичних методів під час оброблення результатів дидактичного експерименту розкрито в додатку 2. Теоретичний аналіз і синтез. До методів теоретичного дослідження відносять теоретичний аналіз і синтез, абстрагування, моделювання, ідеалізацію і конкретизацію теоретичного знання. Як відомо, аналіз полягає у розкладанні досліджуваного об´єкта на елементи, дає змогу розкрити його внутрішню структуру. Але в теоретичному дослідженні вагома роль належить синтезу, на основі якого об´єкт відтворюється в єдності всіх його боків, у цілісності. Аналіз і синтез, як особливий метод теоретичного дослідження, дає змогу здійснювати розумову реконструкцію об´єкта, виділяти окремі його боки. Цей метод дає змогу в явищах і процесах педагогічної дійсності та в їх найскладніших сполученнях виділяти найістотніші ознаки і властивості, зв´язки і відношення, встановлювати закономірності їхнього розвитку. Сила методу — в можливості охоплення мисленням, пам´яттю й уявою великої кількості фактів, а також розумового проникнення в їхню суть. Наведемо такий приклад. Переважно, коли йдеться про проблемне навчання, то у фокусі уваги перебуває проблема. Розв´язання проблеми тим шляхом, яким іде наука, в навчанні неможливо, оскільки сама проблема сформульована учителем, а не учнями. Тому, для участі учнів у розв´язанні означеної проблеми, потрібно створити такі умови, щоб ця проблема була "прийнята" учнями або ними ж сформульована. Тільки після цього вона може бути пусковим моментом у подальших навчальних діях учня. Отже, виходить, необхідно підвести учня під формулювання проблеми. Це можна зробити чимось таким, що б зацікавило його, або що показало б необхідність у її розв´язанні, тобто це має бути таке, що збудить інтерес до даної проблеми. Таким кроком може стати ситуація, коли приведено в суперечність дві взаємопротилежні інформації. Абстрагування, конкретизація, ідеалізація. Абстрагування — це процес мисленого від´єднання якої-небудь властивості чи ознаки предмета від самого предмета або від інших його ознак і властивостей. Граничним випадком абстракції є ідеалізація, в результаті якої створюється поняття про ідеалізовані об´єкти. Прикладами таких ідеалізованих об´єктів у науці є "матеріальна точка", "геометрична точка", "абсолютно чорне тіло" тощо. Щоб проникнути в суть педагогічного явища, необхідно виділити предмет вивчення в "чистому" вигляді, відмежуватися від усіх побічних впливів, абстрагуватися від тих численних зв´язків і відношень, які заважають побачити головне, найістотніше. Наведемо такий приклад. Розглядаючи можливі взаємодії вчителя й учнів на уроці, ми виділяємо такі: учитель — учень, учитель — клас, учитель — група, учень — група, група —група, група —клас. У поняттях "група", "клас" ми абстрагувалися від кількості, від того, що і в групі, і в класі різні учні мають різні рівні підготовки, різний темп засвоєння тощо і сформулювали цілком конкретний ідеалізований об´єкт. Моделювання. У теоретичних дослідженнях широкого застосування набув специфічний вид порівняння — аналогія. Саме аналогія дає змогу встановлювати подібність явищ і створює основу для висновків про еквівалентність у певних відношеннях одного об´єкта іншому. Тоді простіший за структурою і доступніший для вивчення об´єкт стає моделлю складнішого, не завжди доступною для вивчення. Отже, модель виконує функцію заміщення. Відкривається можливість перенесення інформації за аналогією від моделі до прототипу. Таким чином, дослідження моделі дає можливість встановити певні залежності, зв´язки і відношення, які потім переносяться на головний, реальний об´єкт. Модель виконує функції засобу пізнання реальної дійсності. Зрозуміло, що будь-яка модель завжди бідніша від прототипу, вона відображає лише його окремі боки і зв´язки. Підсумок. Педагогіка як наука володіє широким спектром різноманітних методів отримання науково-педагогічних знань. Кожен з них має свої особливості застосування та розкриває більшою мірою будь-який один бік досліджуваного явища. Немає одного, єдиного, найкращого методу дослідження. Об´єктивну, глибоку і всебічну інформацію про досліджуване явище можна отримати лише за умови застосування кількох методів дослідження, які доповнюють один одного.
|