Метод інтерв'ю У практиці соціологічних опитувань метод інтерв´ю використовують рідше, ніж анкетування. Це зумовлено передусім дефіцитом спеціально підготовлених інтерв´юерів. Соціологічне інтерв´ю — метод збору соціальної інформації, що грунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв´юером і респондентом з метою одержання даних, які цікавлять дослідника. Порівняно з анкетуванням інтерв´ю має певні переваги і недоліки. Головна відмінність між ними полягає у формі контакту дослідника та опитуваного. За анкетування їх спілкування опосередковується текстом; питання, вміщені в анкеті, респондент інтерпретує самостійно, фіксуючи відповіді в анкеті. Під час інтерв´ю контакт між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою інтерв´юера, який ставить запитання, передбачені дослідженням, організовує і спрямовує бесіду з кожною окремою людиною, фіксує одержані відповіді згідно з інструкцією. Для одержання одного й того самого обсягу інформації при використанні методу інтерв´ю дослідник витрачає більше часу і засобів, ніж при анкетуванні. Додаткових витрат вимагають підбір і навчання інтерв´юерів, контроль за якістю їх роботи. Водночас розширюються можливості щодо підвищення надійності зібраних даних за рахунок зменшення кількості тих, що уникли опитування, скорочення різноманітних технічних помилок. Участь інтерв´юера дає змогу максимально пристосовувати запитання бланка-інтерв´ю до можливостей респондента. Інтерв´юер може завжди тактовно допомогти респондентові, якщо якесь із запитань видасться незрозумілим. Якість одержаної під час інтерв´ю інформації залежить від особливостей основних компонентів процесу спілкування: питальника, інтерв´юера, респондента, обставин інтерв´ю. Інтерв´ю найчастіше проводять за місцем роботи, занять і за місцем проживання. Перший варіант доцільніший при дослідженні виробничих або навчальних колективів, коли предмет дослідження пов´язаний з їх діяльністю. Інтерв´ю за місцем проживання ефективніше, якщо предмет опитування стосується проблем, про які зручніше вести мову в неофіційній обстановці (політика, відпочинок, побут). Незалежно від місця проведення інтерв´ю, слід подбати про усунення або хоча б зниження тиску «третіх» осіб, присутність яких впливає на психологічний контекст інтерв´ю і може спричинити деформацію змісту відповідей респондента. За технікою проведення розрізняють вільне, формалізоване (стандартизоване) і напівстандартизоване інтерв´ю. Вільне інтерв´ю — тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації запитань. За формалізованого (стандартизованого) інтерв´ю спілкування інтерв´юера і респондента регламентовано детально розробленим питальником та інструкцією інтерв´юера, який зобов´язаний точно дотримуватись сформульованих запитань та їх послідовності. У стандартизованому інтерв´ю, як правило, переважають закриті запитання. Напівстандартизоване інтерв´ю поєднує в собі особливості двох попередніх видів. За процедурою проведення інтерв´ю класифікують на: панельне — багаторазове інтерв´ю одних і тих самих респондентів з одних і тих самих питань через певні проміжки часу; групове — запланована бесіда, у процесі якої дослідник прагне започаткувати дискусію в групі; клінічне інтерв´ю — довготривала, глибока бесіда, мета якої одержати інформацію про внутрішні спонуки, мотиви, схильності респондентів; фокусоване інтерв´ю — короткочасна бесіда, мета якої в отриманні інформації про конкретну проблему, процес чи явище, про реакції суб´єкта на задану дію. За типом респондентів інтерв´ю бувають: з відповідальною особою, з експертом, з рядовим респондентом. В останні роки інтенсивно використовують телефонне інтерв´ю, яке дає змогу оперативно зібрати інформацію про певний процес. Воно може бути тільки короткотривалим і тільки щодо осіб, які мають телефон, тому не вважається репрезентативним. Головною фігурою інтерв´ю, його найактивнішим суб´єктом завжди є інтерв´юер, від особистості якого багато в чому залежать достовірність і надійність одержаної інформації. Він повинен бути ерудованим, товариським, спостережливим, дисциплінованим, морально і фізично витривалим, добре знати тему і техніку ведення інтерв´ю. Одна з основних умов, які впливають на достовірність і надійність інформації, — наявність якісного питальника і дотримання правил його застосування. Питальник — документ, в якому сформульовані й тематично згруповані питання, передбачено місце для записів відповідей на них. До питальників додають так звані протоколи інтерв´юера, які містять основні відомості про процес інтерв´ю. На інтерв´ю впливають місце, конкретні обставини, тривалість його проведення, (найчастіше респондент погоджується на короткотривале інтерв´ю). Метод інтерв´ю дає змогу одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів. Суттєвою його особливістю є здебільшого зацікавленість респондента опитуванням, яка забезпечується особистим контактом учасників інтерв´ю. Однак організація і проведення інтерв´ю наштовхуються на певні труднощі, пов´язані з пошуком психологічного контакту з респондентом; значними матеріальними й часовими затратами; трудомісткістю підготовки інтерв´юерів; забезпеченням анонімності інтерв´ю. Особливості інтерв´ю зумовили його широке використання в проблемних дослідженнях, при вивченні громадської думки, телефонних, контрольних, вибіркових та експертних опитуваннях.
|