Підручники онлайн
Партнери

Авторські реферати,
дипломні та курсові роботи

Предмети
Аграрне право
Адміністративне право
Банківське право
Господарське право
Екологічне право
Екологія
Етика та Естетика
Житлове право
Журналістика
Земельне право
Інформаційне право
Історія держави і права
Історія економіки
Історія України
Конкурентне право
Конституційне право
Кримінальне право
Кримінологія
Культурологія
Менеджмент
Міжнародне право
Нотаріат
Ораторське мистецтво
Педагогіка
Податкове право
Політологія
Порівняльне правознавство
Право інтелектуальної власності
Право соціального забезпечення
Психологія
Релігієзнавство
Сімейне право
Соціологія
Судова медицина
Судові та правоохоронні органи
Теорія держави і права
Трудове право
Філософія
Філософія права
Фінансове право
Цивільне право
Цивільний процес
Юридична деонтологія


12.9. Представництво адвоката в цивільному процесі

12.9. Представництво адвоката в цивільному процесі

Адвокат як правозахисник і представник у цивільному процесі

   Законодавство України покладає на адвоката виконання в цивільному процесі подвійних функцій. Відповідно до ст. 6 Закону України “Про Адвокатуру” і Цивільного процесуального кодексу України адвокат у цивільному процесі виконує одночасно функції правозаступництва і представництва.Участь адвоката в цивільному процесі полягає у здійсненні ним представництва і захисту суб’єктивних майнових й особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб (громадян і юридичних осіб) та у сприянні суду у всебічному, повному і об’єктивному з’ясуванні всіх обставин справи, прав і обов’язків сторін. У процесуальному представництві адвоката поєднуються два види правовідносин — між адвокатом і особою, інтереси якої він представляє, між адвокатом і судом у цивільному процесі. Правовідносини між адвокатом і довірителем (стороною, третьою особою та ін.) мають матеріально-правовий і процесуально-правовий характер. Матеріально-правовий характер ґрунтується на договорі доручення. Процесуально-правові зв’язки виникають з приводу оформлення і визначення обсягу повноважень представника в цивільному процесі й регулюються ст. 112–115 ЦПК України.
   Правові відносини між адвокатом і судом у цивільному судочинстві врегульовані нормами процесуального права (ст. 110–117 ЦПК України) і є цивільно-правовими. Процесуальне представництво є найпоширенішим у судочинстві України.
   При здійсненні професійної діяльності адвокату надано право представляти і захищати права й інтереси громадян та юридичних осіб за їх дорученням в усіх судових органах і на всіх стадіях цивільного судочинства.
   Для ведення справи в суді адвокат повинен мати певні повноваження. Повноваження дають адвокату право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, крім передання справи до третейського суду, повну або часткову відмову від позовних вимог, на погодження з позовом, зміну предмета позову, укладення мирової угоди, передання повноважень іншій особі (передоручення), оскарження рішення суду, подання виконавчого листа до стягнення, на одержання присудженого майна або грошей. Повноваження адвоката на вчинення кожної із зазначених дій мають бути спеціально обумовлені у виданому йому дорученні. Адвокат, що займається адвокатською діяльністю індивідуально, набуває повноважень після подання судові доручення, виданого довірителем, а також свідоцтва про право займатись адвокатською діяльністю.
   На підставі наданих повноважень адвокати допомагають заінтересованим особам звернутися до суду за захистом їх цивільних прав. Для цього використовуються цивільні процесуальні засоби — позовна заява; у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, — скарга і заява, а при окремому провадженні — заява.
   До подання позову адвокат виконує велику і складну допроцесу-альну роботу, пов’язану з вивченням матеріалів справи і написанням заяви.
   Вивчення матеріалів справи дає можливість адвокату визначитись у правовій природі позову, його елементах і наявності необхідних підстав для реалізації права на пред’явлення позову, намітити склад сторін та інших осіб, які візьмуть участь у справі, а також інших учасників процесу; визначити предмет доказування і докази для підтвердження, зібрати їх і подати суду разом з позовною заявою.Позовна заява складається адвокатом у письмовій формі за змістом, визначеним ст. 137 ЦПК України. Суддя, до якого надійшла заява з додатками, вирішує питання про її прийняття. Відмова у прийнятті оформлюється мотивованою ухвалою, яка може бути оскаржена адвокатом за наявності у нього відповідного повноваження. З прийняттям позовної заяви виникають цивільно-процесуальні відносини, у яких бере участь адвокат, який набирає прав і обов’язків процесуального представника.
   Підготовку цивільних справ до судового розгляду, мета якої полягає в забезпеченні своєчасного та правильного вирішення справи, покладено на суддю. Процесуальні дії осіб, що беруть участь у справі, а також їх процесуальних представників (у тому числі адвокатів) здійснюються переважно на вимогу судді. Разом з тим процесуальні дії з підготовки цивільної справи до судового розгляду можуть здійснюватись і з ініціативи процесуальних представників — адвокатів і спрямовуватися на визначення характеру спірних правовідносин, обставин, які підлягають встановленню, на відшукування доказів, визначення кола осіб, що братимуть участь у справі, тощо.
   Представники мають право ставити перед суддею питання про витребування доказів від осіб, які відхилили вимогу адвоката про їх добровільну видачу, а також можуть порушувати клопотання про забезпечення доказів і позову, про зміну умов його забезпечення або скасування.
   При оформлених повноваженнях на ведення справи в суді адвокат відповідача може використовувати загальні процесуальні засоби захисту, передбачені ст. 99, 103 ЦПК України, а також спеціальні процесуальні засоби — заперечення проти позову і зустрічний позов. Право на пред’явлення зустрічного позову може бути реалізовано адвокатом не пізніше як за три дні до судового засідання.
   Процесуальним забезпеченням участі адвокатів у судовому засіданні є своєчасне одержання від суду викликів і повідомлень про день, місце і час розгляду судом спірної справи, а також про відкладення судом розгляду справи за відсутності відомостей, що їм вручено повістки.
   У підготовчій частині судового засідання процесуальні представники з’ясовують можливість розглянути справу в конкретному судовому засіданні, при певному суді й учасниках процесу. Представникам надається можливість ознайомитись зі складом суду, а також з прізвищами прокурора, експерта, перекладача, секретаря судового засідання і заявляти їм відвід за наявності для цього підстав. Незважаючи на те що обов’язок роз’яснення особам, що беруть участь у справі, їх прав покладається на суддю, процесуальний представник повинен проконсультувати особу, яку він представляє, про її права, порядок їх реалізації та правові наслідки зазначених дій. Він може заявляти клопотання про витребування від третіх осіб додаткового доказового матеріалу, внесення змін до складу осіб, що беруть участь у справі, про зміну домагання в позовному спорі, подавати заяви про залучення до справи співучасників, третіх осіб тощо.
   При дачі сторонами та іншими особами, що беруть участь у засіданні, пояснень суду про обставини справи та інші питання, які підлягають розгляду, процесуальний представник має право ставити їм запитання про уточнення вимог, їх підстав і заперечень, висловлювати власні міркування з приводу питань, що постають у процесі провадження справи.
   Основним у поясненні є обов’язок сторін та їх процесуальних представників, пов’язаний з доказуванням підставності позову і заперечень на нього.
   Адвокати мають також право брати участь у судових дебатах, обмінюватися з дозволу суду репліками, одержувати від суду роз’яснення щодо змісту винесеного рішення та про строки і порядок його оскарження, а в разі неучасті в судовому засіданні одержати його копію. У судових дебатах представники осіб підбивають підсумки розгляду судом справи, дають правову оцінку дослідженим доказам і спірним правовідносинам, викладають судження з приводу розгляду справи по суті. У промові представник висловлює думку щодо розподілу між сторонами судових витрат, а в разі встановлення при розгляді справи порушень законності має право порушити клопотання про винесення судом окремої ухвали.
   Важливою частиною процесуально-правового положення представника є повноваження, які забезпечують його діяльність, спрямовану на виправлення допущених у протоколі судового засідання і в рішенні суду неточностей або неповноти.

   Контрольні питання
   1. Конституційний статус і завдання адвокатури.
   2. Поняття адвокатури України, принципи її діяльності.
   3. Закон України “Про адвокатуру”. Форми організації адвокатури і вимоги до посади адвоката.
   4. Професійні права і обов’язки адвокатів.
   5. Види адвокатської діяльності.
   6. Гарантії адвокатської діяльності.
   7. Правові основи діяльності адвокатури.
   8. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури: завдання і повноваження.
   9. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури і її повноваження.
   10. Адвокатська таємниця.
   11. Оплата праці адвоката та його помічника.
   12. Дисциплінарна відповідальність адвоката.
   13. Припинення адвокатської діяльності.
   14. Спілки і асоціації адвокатів.
   15. Хто може бути захисником у кримінальному процесі.
   16. Обов’язкова участь захисника у кримінальному процесі.
   17. Порядок запрошення і призначення захисника.
   18. Адвокат — захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
   19. Адвокат — представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача.
   20. Адвокат у цивільному процесі.
   21. Указ Президента України “Про деякі заходи щодо підвищення рівня адвокатури” щодо запровадження в Україні Єдиного реєстру адвокатів, його значення щодо гарантії адвокатської діяльності.

 
< Попередня   Наступна >