11.5. Компетенція нотаріальних органів щодо вчинення нотаріальних дій

Компетенція нотаріальних органів — це визначене законом коло дій, які вчиняють нотаріальні органи з метою виконання покладених на них завдань. До поняття компетенції нотаріальних дій входить комплекс дій, які вчиняють нотаріальні органи відповідно до ст. 34 Закону, а також певні права та обов’язки, що надають їм можливість здійснювати дії, підвідомчі нотаріальним органам.Компетенція нотаріальних органів щодо вчинення нотаріальних дій регламентується залежно від суб’єкта, уповноваженого вчиняти нотаріальні дії.
Нотаріальні органи мають право вчиняти лише ті дії, які згідно із законом належать до їх компетенції. Точне і неухильне дотримання правових норм щодо компетенції гарантує належний захист прав і законних інтересів громадян та організацій.

Компетенція державних нотаріальних контор

   Переважну більшість нотаріальних дій вчиняють державні нотаріальні контори.
   Компетенція державних нотаріальних контор регулюється положеннями ст. 34 Закону. У державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії:
   - посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та ін.);
   - вживаються заходи до охорони спадкового майна;
   - видаються свідоцтва про право на спадщину;
   - видаються свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя;
   - видаються свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів;
   - видаються дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори;
   - накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна:
   - засвідчується правильність копій документів і виписок з них;
   - засвідчується справжність підпису на документах;
   - засвідчується правильність перекладу документів з однієї мови на іншу;
   - посвідчується факт, що громадянин живий;
   - посвідчується факт перебування громадянина в певному місці;
   - посвідчується тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці;
   - посвідчується час пред’явлення документів;
   - передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;
   - приймаються у депозит грошові суми та цінні папери;
   - вчиняються виконавчі написи;
   - вчиняються протести векселів;
   - пред’являються чеки до платежу і посвідчується несплата чеків;
   - вчиняються морські протести;
   - приймаються на зберігання документи.
   Законодавством України на державних нотаріусів може бути покладено також вчинення інших нотаріальних дій.

Компетенція приватних нотаріусів

   У вчиненні нотаріальних дій нотаріуси мають однакові права та обов’язки незалежно від того, працюють вони в державній нотаріальній конторі або займаються приватною практикою. Оформлені державними і приватними нотаріусами документи мають однакову юридичну силу. І державні, і приватні нотаріуси вчиняють нотаріальні дії від імені держави.
   До компетенції приватного нотаріуса входять майже всі нотаріальні дії, передбачені ст. 34 Закону. Проте відповідно до ст. 36 Закону з компетенції приватного нотаріуса виключається вчинення таких дій:
   - накладання і зняття заборони відчуження нерухомості;
   - видача свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з них;
   - видача свідоцтва про право на спадщину, вжиття заходів охорони спадкового майна;
   - посвідчення договорів довічного утримання;
   - посвідчення правильності підписів на документах, призначених для дії за кордоном;
   - посвідчення доручення для дії за кордоном;
   - засвідчення підпису батьків чи опікунів на заяві про згоду на усиновлення дитини.
   Перелічені винятки з компетенції приватних нотаріусів спричиняли певні незручності в їхній діяльності, особливо щодо заборони посвідчення доручень і справжності підписів на документах, призначених для дії за кордоном.
   Відповідно до Указу Президента України “Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні” з 1 жовтня 1998 p. приватні нотаріуси не мають права вчиняти тільки дві нотаріальні дії: видавати свідоцтво про право на спадщину і вживати заходів до охорони спадкового майна.

Компетенція виконавчих комітетів місцевих рад

   Посадові особи виконкомів місцевих рад мають право вчиняти окремі найпоширеніші й нескладні нотаріальні дії, якщо в місцевості немає нотаріусів. Відповідно до ст. 37 Закону зазначені посадові особи мають право посвідчувати односторонні угоди — заповіти і доручення, засвідчувати правильність копій документів і виписок з них, справжність підпису на документах.
   До компетенції виконкомів місцевих рад входять вжиття заходів до охорони спадкового майна і реєстрація заборони на відчуження нерухомості.
   Посадові особи виконкомів не мають права оформлювати документи, призначені для дії за кордоном.

Повноваження консульських установ і дипломатичних представництв України

   Консульські установи вчиняють нотаріальні дії, що передбачені ст. 38 Закону і Консульським статутом, затвердженим Указом Президента України від 02.04.94. Згідно з Положенням про дипломатичне представництво України за кордоном, затвердженим розпорядженням Президента України від 22.10.92, дипломатичне представництво за дорученням Міністерства закордонних справ України може виконувати також консульські функції. Повноваження консульських установ аналогічні повноваженням державної нотаріальної контори, що передбачені ст. 34 Закону, за винятком таких дій:
   - посвідчення договорів про відчуження і заставу жилих будинків та іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні;
   - передавання заяв фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам та видача свідоцтв про передавання таких заяв;
   - видача дублікатів документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори;
   - видача свідоцтв про придбання жилих будинків з прилюдних торгів;
   - вчинення протестів векселів;
   - пред’явлення чеків до платежу і посвідчення несплати чеків:
   - накладення заборони відчуження нерухомого майна.
   Консул має право вчиняти й інші передбачені законодавствомУкраїни нотаріальні дії. Так, відповідно до ст. 44 Консульського статуту консул вчиняє ще одну додаткову нотаріальну дію — забезпечення доказів.

Посвідчення заповітів і доручень, що прирівнюються до нотаріально посвідчених

   У ст. 40 Закону передбачене право посадових осіб окремих організацій посвідчувати заповіти й доручення, що прирівнюються до нотаріально посвідчених. Порядок посвідчення таких заповітів і доручень визначений постановою Кабінету Міністрів України “Про порядок посвідчення заповітів і доручень, що прирівнюються до нотаріально посвідчених” від 15.06.94.
   Надання посадовим особам права посвідчувати заповіти й доручення зумовлене тим, що за певних обставин, коли поблизу немає нотаріуса, може виникнути нагальна необхідність вчинити ці дії.
   Заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіях, посвідчують головні лікарі, їхні заступники з медичної частини або чергові лікарі цих закладів, а заповіти громадян, які проживають у будинках для престарілих та інвалідів, — директори та головні лікарі цих будинків.
   Заповіти громадян, які перебувають у плаванні, мають право посвідчувати капітани морських суден і суден внутрішнього плавання. Таке саме право мають начальники експедицій відносно громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних та інших експедиціях.
   Посадові особи мають право посвідчувати не лише заповіти, а й доручення військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах. Таке саме право надається начальникам і заступникам з медичної частини, старшим і черговим лікарям цих закладів.
   Право посвідчувати заповіти й доручення надається командирам військових частин і військово-навчальних закладів відносно військовослужбовців. У пунктах, де дислокуються військові частини та військово-навчальні заклади, командири мають право посвідчувати ці угоди також відносно робітників та службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців за умови, що в пунктах дислокації немає державних нотаріальних контор і приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії.
   Заповіти й доручення осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, мають право посвідчувати начальники місць позбавлення волі.
   Стосовно посвідчення заповітів треба дотримуватися певних правил їх подальшої реєстрації. Посадові особи, які посвідчили заповіт, повинні негайно передати один примірник заповіту до державного нотаріального архіву або державної нотаріальної контори за постійним місцем проживання заповідача. Якщо заповідач не має постійного місця проживання в Україні або місце його проживання невідоме, заповіт надсилається до Державного нотаріального архіву Києва. Державна нотаріальна контора передає одержаний примірник заповіту на зберігання до відповідного державного нотаріального архіву з повідомленням про це заповідача і посадової особи, яка посвідчила заповіт.

Територіальна компетенція нотаріальних органів

   Територіальна компетенція — це розмежування кола нотаріальних дій між нотаріальними органами з урахуванням території діяльності цих органів.
   Відповідно до ст. 41 Закону нотаріальні дії може вчиняти будь-який нотаріус або посадова особа будь-якого виконкому на всій території України.
   Законом передбачено винятки з цього загального правила, коли за вчиненням нотаріальної дії можна звернутися до певного нотаріуса чи посадової особи певного виконкому місцевих рад. Ці винятки стосуються найскладніших і найважливіших нотаріальних дій. Перелічимо їх:
   1. Відповідно до ст. 55 Закону посвідчення угод про відчуження чи заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки та іншого нерухомого майна здійснюється за місцем знаходження нерухомого майна.
   2. Заходи з охорони спадкового майна (ст. 60 Закону), видача свідоцтв про права на спадщину (ст. 66 Закону), про право власності на частину у спільному майні подружжя в разі смерті одного з них (ст. 71 Закону) здійснюються за місцем відкриття спадщини.
   3. Свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя за життя обох, якщо до складу майна входять жилий будинок, квартира, дача, садовий будинок, гараж, земельна ділянка та інше нерухоме майно, про придбання жилих будинків з прилюдних торгів, про накладання заборони відчуження нерухомого майна видаються за місцем знаходження нерухомого майна.
   4. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів здійснюється за місцем виконання зобов’язань (ст. 85 Закону).
   5. Прийняття чеків для пред’явлення до платежу і посвідчення несплати чеків здійснюються за місцем знаходження платника (ст. 93 Закону).

< Попередня		Наступна >