11.3. Нотаріус

 Вимоги до посади нотаріуса, його права і обов’язки.
Присяга нотаріуса

   Нотаріус — це посадова особа, на яку покладено обов’язок вчиняти нотаріальні дії. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, яка надала йому відповідні повноваження.
   Нотаріусом може бути тільки громадянин України, який має вищу юридичну освіту, пройшов стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит і одержав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю (ст. 3 Закону). Це свідоцтво є підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або для реєстрації приватної нотаріальної діяльності. Особа, яка має намір розпочати нотаріальну діяльність, не повинна мати судимість.
   Важливою вимогою для забезпечення об’єктивності в діяльності нотаріуса є заборона перебувати у штаті інших державних, приватних і громадських підприємств та організацій, займатися підприємницькою та посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу. За сумісництвом нотаріуси мають право на викладацьку та наукову діяльність у вільний від роботи час.
   Особа, якій вперше надається право займатися нотаріальною діяльністю, в урочистій обстановці присягає в Головному управлінні юстиції Автономної Республіки Крим, обласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції (ст. 6 Закону).
   Важливою гарантією діяльності нотаріуса є закріплення у ст. 4 Закону його прав. Перелік цих прав великий, але не повний — чинним законодавством нотаріусу можуть надаватися також інші права.Нотаріус витребовує від підприємств, установ, організацій, а також від фізичних осіб відомості й документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, якщо одержання їх безпосередньо заінтересованими особами утруднене; встановлює термін, протягом якого до нотаріальної контори мають бути надіслані необхідні відомості чи документи, але цей термін не повинен перевищувати одного місяця (ст. 42 Закону).
   Нотаріус має право складати проекти угод, заяв та інших нотаріальних документів, на прохання заінтересованих осіб виготовляти копії документів, наприклад для видачі свідоцтва про право на спадщину, давати роз’яснення з питань вчинення конкретної нотаріальної дії, надавати консультації правового характеру.
   Обов’язки нотаріуса так само зумовлені реалізацією принципу сприяння фізичним і юридичним особам у здійсненні їхніх прав і захисті законних інтересів.
   До обов’язків нотаріуса належать:
   - роз’яснення учасникам нотаріального провадження їхніх прав та обов’язків, що випливають із вчинюваної дії, з метою з’ясування взаємовідносин заінтересованих осіб, запобігання можливим у майбутньому спорам і несподіваним ситуаціям;
   - роз’яснення заінтересованим особам їхніх прав на вільне волевиявлення при вчиненні нотаріальної дії, права відмовитися від її вчинення, поки не підписані документи; попередження про наслідки вчинюваних нотаріальних дій з метою запобігання можливим правопорушенням.
   В основі нотаріальної діяльності лежить обов’язок нотаріуса додержуватися таємниці нотаріальних дій.
   Відповідно до ст. 8 Закону довідки про вчинені нотаріальні дії і нотаріальні документи видаються тільки громадянам та юридичним особам, за дорученням яких або стосовно яких вчинялися нотаріальні дії. На письмову вимогу суду, господарського суду, прокуратури, органів дізнання і слідства довідки про вчинені нотаріальні дії і документи видаються у зв’язку з кримінальними, цивільними, господарськими справами, що перебувають у їх провадженні.
   На письмову вимогу державної податкової інспекції видаються довідки, документи і копії з них, необхідні для визначення правильності стягнення державного мита та цілей оподаткування.
   Довідки про заповіти видаються тільки після смерті заповідача. Нотаріуси, винні в порушенні таємниці вчинюваних нотаріальних дій, несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством України.
   У ст. 9 Закону передбачається обмеження у праві вчинення нотаріальних дій, а саме: нотаріус не має права вчиняти нотаріальні дії на своє ім’я, від свого імені, на ім’я та від імені свого чоловіка чи дружини, його(її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім’я і від імені працівників нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у іншого приватного нотаріуса.
   Нотаріальні дії, вчинені з порушенням встановлених законом вимог, є недійсними.

Стажування осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю

   Згідно зі ст. 13 Закону з 1994 р. вперше введено інститут стажистів. Основне завдання стажування осіб, які мають намір займатися нотаріальною практикою, полягає у вивченні специфіки роботи, набутті практичних навичок і засвоєнні досвіду організації праці нотаріуса.
   Кваліфікаційні комісії нотаріату при управліннях юстиції здійснюють конкурсний відбір осіб з метою зарахування їх до резерву на заміщення посади стажиста нотаріуса. До стажування допускаються особи, які мають вищу юридичну освіту. Термін стажування — шість місяців. З жодних причин цей термін не підлягає скороченню. Стажист проходить стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса. Умови роботи визначаються трудовим контрактом між стажистом і державною нотаріальною конторою чи приватним нотаріусом
   Керівництво і контроль за процесом стажування здійснюють відповідні управління юстиції. Відповідальність за стажування в державних нотаріальних конторах покладається на завідуючого нотаріальної контори і приватного нотаріуса, якщо стажування відбувається безпосередньо у нього. Керівник стажування повинен мати щонайменше п’ятирічний практичний досвід на посаді нотаріуса за відсутності зауважень по роботі.
   Після закінчення стажування керівник складає висновок про результати проходження стажування, зазначаючи ступінь підготовки стажиста, одержані ним знання і практичні навички.

Кваліфікаційна комісія нотаріату: склад і повноваження. Вища кваліфікаційна комісія нотаріату

   Після проходження стажування особи, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, складають кваліфікаційний іспит. Для цього створено кваліфікаційні комісії нотаріату при Головному управлінні юстиції Автономної Республіки Крим, обласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції.
   Основне завдання кваліфікаційних комісій нотаріату полягає у визначенні рівня професійної підготовки осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю. Організація і діяльність кваліфікаційних комісій нотаріату регламентуються Положенням про кваліфікаційну комісію нотаріату. Строк повноважень кваліфікаційної комісії — три роки. Діє вона у складі семи осіб: чотирьох нотаріусів, двох представників Управління юстиції України та одного представника Української нотаріальної палати. Повноваження комісії:
   - розгляд заяв, здійснення конкурсного відбору з метою визначення професійного рівня осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю;
   - зарахування до резерву на заміщення посади стажиста;
   - призначення керівника стажування;
   - допуск осіб до складання кваліфікаційного іспиту;
   - приймання кваліфікаційного іспиту;
   - прийняття рішення про можливість чи неможливість допуску особи до нотаріальної діяльності.
   На підставі складеного іспиту кваліфікаційна комісія нотаріату виносить рішення про можливість допуску особи до нотаріальної діяльності. Якщо за рішенням комісії особа не склала іспит, вона має право скласти його знову не раніше як через один рік. Рішення кваліфікаційної комісії може бути оскаржене до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України в місячний строк від дня вручення заінтересованій особі копії рішення.
   Вища кваліфікаційна комісія створюється при Міністерстві юстиції України і діє на підставі Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату. Cтрок повноважень Вищої кваліфікаційної комісії — три роки. До її складу входять чотири нотаріуси, три представники Міністерства юстиції України і два представники Української нотаріальної палати. Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії:
   - розгляд скарг на рішення кваліфікаційної комісії нотаріату про відмову допущення особи до нотаріальної діяльності;
   - вирішення питання про можливість складання повторного кваліфікаційного іспиту особою, яка подала скаргу до Вищої кваліфікаційної комісії;
   - розробка і затвердження програм та порядку складання кваліфікаційних іспитів особами, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю.
   Скарги на рішення кваліфікаційних комісій нотаріату розглядаються Вищою кваліфікаційною комісією в місячний строк за участю особи, яка подала скаргу, і представника кваліфікаційної комісії нотаріату, рішення якої оскаржується. За результатами розгляду Вища кваліфікаційна комісія може залишити рішення кваліфікаційної комісії нотаріату без змін, а скаргу або без задоволення, або допустити особу до повторного складання кваліфікаційного іспиту, але вже перед Вищою кваліфікаційною комісією, а також скасувати рішення кваліфікаційної комісії нотаріату і дозволити особі займатися нотаріальною діяльністю.

Порядок видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю і підстави для його анулювання

   На підставі рішення кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерство юстиції України видає свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Таке свідоцтво є єдиною підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або реєстрації приватної нотаріальної діяльності. Порядок видачі свідоцтва про право займатися нотаріальною діяльністю регулюється Положенням про порядок видачі свідоцтва про право займатися нотаріальною діяльністю. Для одержання свідоцтва особа подає до Міністерства юстиції України заяву разом з рішенням кваліфікаційної комісії нотаріату або Вищої кваліфікаційної комісії, якщо іспит було складено повторно, документом банківської установи про внесення на рахунок Міністерства юстиції України плати за видачу свідоцтва (розмір плати встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.94 зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.96, і становить десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), а також документом, який посвідчує особу заявника. Зазначену заяву Міністерство юстиції України повинно розглянути протягом місяця від дня її подання. Після розгляду Міністерство юстиції України може винести три рішення: про видачу свідоцтва, про відмову у видачі свідоцтва або про залишення заяви без розгляду. Якщо всі вимоги щодо видачі свідоцтва про право займатися нотаріальною діяльністю виконано, а Міністерство юстиції України дійде висновку про можливість заявника займатися нотаріальною діяльністю, то виноситься рішення про видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
   Свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю може бути анульоване Міністерством юстиції України з власної ініціативи нотаріуса або за поданням відповідного управління юстиції у випадках, передбачених ст. 12 3aконy:
   - через втрату нотаріусом громадянства України, виїзд за межі України на постійне місце проживання;
   - вчинення нотаріусом злочину і винесення проти нього обвинувального вироку, який набрав чинності;
   - винесення ухвали про застосування до нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили;
   - винесення постанови про припинення кримінальної справи стосовно нотаріуса з нереабілітуючих підстав;
   - визнання рішенням суду особи нотаріуса обмежено дієздатною, недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою;
   - систематичне порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубе порушення ним закону, що завдало шкоди інтересам держави, підприємств, організацій, установ, громадян;
   - невідповідність нотаріуса обійманій посаді у зв’язку зі станом здоров’я, що перешкоджає нотаріальній діяльності;
   - порушення нотаріусом вимог ст. 3, 8, 9 Закону щодо таємниці вчинюваних нотаріальних дій, обмеження у праві вчинення нотаріальних дій та ін.
   Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю анулюється за поданням відповідного управління юстиції, що попередньо розглядається Комісією з розгляду таких подань згідно з Положенням про Комісію Міністерства юстиції України з розгляду подань щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 13 листопада 1998 p. Ha час розгляду Комісією Міністерства юстиції України подання управління юстиції про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю діяльність нотаріуса призупиняється. Печатка, реєстри, спеціальні бланки нотаріальних документів, що залишились у нотаріуса, опечатуються представником управління юстиції. Максимальний строк призупинення діяльності нотаріуса — три місяці. Рішення про анулювання свідоцтва може бути оскаржене до суду в місячний строк від дня його одержання.