§ 7. Відмова прокурора від обвинувачення

   Як державний обвинувач, прокурор повинен бути переконаний у винності підсудного, проте він має завжди бути готовим до того, що судовий розгляд справи може по-іншому висвітлити обставини справи, а тому не виключено, що під впливом таких обставин висновки, до яких він дійде, його переконаність у винності особи можуть трансформуватися.
   Принципова можливість зміни прокурором своєї початкової позиції у суді щодо винності підсудного вимагає від нього ретельного аналізу причин, які вплинули на його переконання як державного обвинувача. Зокрема, серед них можуть бути такі: 1) судове слідство довело, що докази, зібрані під час досудового слідства, на підставі яких прокурор планував зробити висновки про винність особи, були оцінені ним невірно, без необхідного аналізу; 2) під час судового слідства виявилися нові, раніше невідомі обставини, що вимагають перебудови усієї системи обвинувачення, яке ґрунтувалося на фактах, не перевірених в повному обсязі на досудовому слідстві; 3) у судовому слідстві виявлено факти грубих порушень норм КПК під час проведення досудового слідства: фальсифікація доказів, однобокість, упередженість тощо.
   Прокурор відмовляється від обвинувачення в суді, коли в результаті судового розгляду він переконається у тому, що дані судового слідства не підтверджують пред’явленого підсудному обвинувачення. Мотиви відмови від обвинувачення прокурор викладає в своїй постанові (ч. З ст. 264 КПК). Таким чином, відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення — це не тільки його право, а й обов’язок припинити обвинувальне переслідування в цілому або в певній частині проти підсудного і вимагати його виправдовування.
   По суті відмова прокурора від державного обвинувачення — це його звернення до суду із повним або частковим спростуванням обґрунтованості обвинувачення, з викладенням мотивів неможливості його підтримання у подальшому.
   Так, повна відмова від обвинувачення має місце тоді, коли прокурор пропонує суду закрити справу або виправдати особу в повному обсязі обвинувачення, що проти неї висувалося, тим самим досягається виправлення помилки, якої припустилися відповідні посадові особи при прийнятті рішення про порушення кримінальної справи, під час її розслідування, затвердження обвинувального висновку, а також попереднього розгляду справи в суді.
   Часткова відмова від обвинувачення має місце у тому разі, коли прокурор у суді відмовляється від підтримання обвинувачення проти особи у вчиненні одного або декількох злочинів, залишивши обвинувачення в інших злочинах.
   У даному випадку прокурор пропонує суду закрити справу або виправдати особу частково, за однією або кількома статтями Кримінального кодексу, залишивши обвинувачення в інших злочинах.
   Часткову відмову від обвинувачення слід розмежувати від зміни обвинувачення. Під зміною обвинувачення розуміють внесення до нього прокурором тих чи інших поправок, які впливають на сутність, обсяг чи характер обвинувачення у справі. Наприклад, виключення окремих епізодів з багатоепізодного злочину; виключення певних кваліфікуючих ознак; зменшення обсягу обвинувачення стосовно його розмірів і наслідків тощо. Характерно, що часткова відмова прокурора від державного обвинувачення, так само як і повна, якщо потерпілий погоджується з прокурором, згідно зі ст. 282 КПК є обов’язковою для суду.
   Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення відповідно до вимог ст. 264 КПК можлива лише шляхом винесення відповідної постанови з наведенням мотивів відмови та аргументів на їх підтримку. Така постанова прокурора про відмову від обвинувачення складається з трьох частин: вступної, описово-мотивувальної та резолютивної.
   У вступній частині зазначаються дата, місце винесення постанови, посада прокурора, його прізвище та ініціали, а також назва кримінальної справи; в описово-мотивувальній частині постанови вказуються обвинувачення, які ставились за вину підсудному, результати аналізу та оцінки досліджених доказів у досудовому та судовому слідстві, наявність юридичних та фактичних підстав для відмови від підтримання державного обвинувачення; у резолютивній частині, крім рішення про відмову від обвинувачення, прокурор вносить пропозиції щодо поновлення прав підсудного, вказує на причини та умови необґрунтованого притягнення особи як обвинуваченого і заходи щодо їх усунення.
   Після проголошення прокурором постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення і передачі її до суду, він уже не є державним обвинувачем і має право покинути судове засідання без виголошення будь-яких промов.