§ 4. Функції та правові засади діяльності прокуратури України

   Функції, організація, засади, повноваження та порядок діяльності органів прокуратури визначаються Конституцією України, Законом “Про прокуратуру”, іншими законодавчими актами.
   Конституція України закріплює такі основні функції прокуратури (ст. 121):
   1) Підтримання державного обвинувачення в суді;
   2) Представництво інтересів громадянина або держави у суді в випадках, визначених законом;
   3) Нагляд за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство;
   4) Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
   Крім цього, на підставі п. 9 Перехідних положень Конституції України прокуратура продовжує виконувати відповідно до діючих законів функцію нагляду за додержанням та застосуванням законів та функцію попереднього слідства — до введення в дію законів, які регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, і до сформування системи досудового слідства та введення в дію законів, які регулюють її функціонування.
   На прокуратуру не може покладатись виконання функцій, не передбачених Конституцією України та Законом “Про прокуратуру” (ст. 5 Закону).
   Відповідно до Конституції та Закону України “Про прокуратуру” , органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. Строк повноважень Генерального прокурора України — п’ять років.
   Законом України від 5.11.91 р. “Про прокуратуру” визначені завдання прокурорського нагляду за додержанням законів (ст. 4, 29) тау судовому процесі (ст. 34).
   І). Завданнями прокурорського нагляду за додержанням законів є захист від неправомірних посягань:
   1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;
   2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;
   3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад, органів самоорганізації населення (стаття 4).
   ІІ). Завданнями прокурорського нагляду щодо органів дізнання і попереднього слідства є сприяння:
   1) розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань;
   2) виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин;
   3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності;
   4) охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством;
   5) здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню (стаття 29).
   ІІІ). Завданнями прокурора в судовому процесі є додержання принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяння виконанню вимог закону про всебічний, повний і об’єктивний розгляд справ та постановлению судових рішень, що ґрунтуються на законі (стаття 34).
   Відповідно до ст. 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються Законом. Закон України “Про прокуратуру” складається з таких розділів:
   І — Загальні положення (ст.1-12);
   II — Система, структура і організація діяльності органів прокуратури (ст. 13-18);
   III — Прокурорський нагляд: глава 1. “Нагляд за додержанням і застосуванням законів” (ст. 19-28), глава 2. “Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство” (ст.29-33), глава 3. “Підтримання державного обвинувачення та представництво інтересів громадянина або держави в суді” (ст.34-43), глава 4. “Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян” (ст.44-45);
   IV — Кадри органів прокуратури (ст.46-50);
   V — Інші питання організації і діяльності органів прокуратури” (ст.51-56).
   Порядок здійснення прокурорами процесуальних повноважень визначається також Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним, Сімейним кодексами, а також Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими законами.
   Окремі закони містять загальні норми, які відносяться до діяльності прокуратури в цілому (наприклад, “Про мови в Україні”, “Про звернення громадян”, “Про державну службу в Україні” тощо).
   Діяльність прокуратури регламентована не тільки відповідними законодавчими актами (наприклад, постанови Верховної Ради України про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України, Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, Закон України “Про Вищу раду юстиції”), а й відомчими наказами, положеннями, інструкціями Генерального прокурора України (п. 7 ч. 1 ст. 15 Закону “Про прокуратуру”).
   В межах своєї компетенції органи прокуратури мають враховувати норми міжнародного права щодо охорони прав та свобод людини. До таких актів відносяться: Загальна декларація прав людини (1948 р.), Європейська конвенція про захист прав та основних свобод людини (1950 р.), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права та ін.
   Правовими засадами діяльності прокуратури є також конвенції та меморандуми у галузі міжнародного співробітництва, ратифіковані Верховною Радою України (наприклад, Закон від 22.09.95 р. “Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах 1972 p.”) або підписані Генеральним прокурором України (наприклад, Меморандум взаємопорозуміння між Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції Канади від 25.09.92 p.).
   Генеральний прокурор України відповідно до міжнародних угод про надання правової допомоги вирішує питання про порушення і розслідування кримінальних справ, проведення дізнання, видачу злочинців або осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, направлення повідомлень про наслідки кримінального переслідування, а також інші передбачені такими угодами питання.