3.1. Проблеми сучасного наукового правового забезпечення аграрної реформи в Україні

   Розвиток сучасної української юридичної науки нерозривно пов'язаний з динамікою соціально-економічного життя в державі. Саме тому всі зміни, перетворення в соціальній та економічній сферах, що відбуваються на теренах нашої держави, так чи інакше зумовлюють напрями й зміст науково-правових досліджень в Україні. Водночас юридична наука повинна відігравати роль тієї рушійної сили, яка програмує та спрямовує розвиток законодавства й права в цілому, а тому — покликана сприяти своєчасній розробці науково обґрунтованої державної програми реформування земельних і аграрних відносин в Україні.
   Сучасною наукою аграрного права аналізуються різні аспекти земельної та аграрної реформ в Україні. Серед авторів, які досліджують правові проблеми реформування у сфері сільськогосподарського виробництва, слід особливо відзначити В. 3. Янчука, В. І. Андрейцева, В. І. Семчика, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульгу, О. О. Погрібного, Н. І. Титову, А. М. Статівку, а також В. В. Носіка, В. І. Федоровича, П. Ф. Кулинича, В. К. Гуревського та інших вчених.
   1993 р. в Одесі відбулася спеціальна наукова конференція, присвячена економічним і правовим проблемам аграрної реформи в Україні, а 1999 р. — Міжнародний конгрес у Мінську на тему: "Правові проблеми земельної та аграрної реформ в країнах Центральної й Східної Європи, Росії, Білорусі, України та інших країнах СНД, державах Балтії", де аграрно-правова наука України була представлена доповідями вчених В. 3. Янчука, Ю. С. Шемшученка, Н. І. Титової, Ц. В. Бичкової, В. І. Семчика, В. І. Федоровича, М. Я. Ващишин та ін.
   Сьогодні варто звернути увагу на такі основні аспекти проблеми правового наукового забезпечення аграрної реформи в Україні, як: а) наукова розробка фундаментальних засад і стратегії аграрної та земельної реформ, їх правового забезпечення; б) визначення ролі земельної реформи в аграрних ринкових перетвореннях та її місця в аграрній реформі; в) з'ясування змісту, стратегії та етапів розвитку аграрної реформи; г) правовий аналіз організаційних форм та методів проведення аграрної реформи; д) радикальна зміна відносин власності на землі сільськогосподарського призначення; е) аналіз правового становища суб'єктів аграрної реформи, зокрема селян; є) роль держави у забезпеченні радикальних аграрних перетворень; ж) законодавче забезпечення аграрної реформи; з) охорона навколишнього природного середовища в процесі аграрного реформування. Ці й деякі інші проблеми правового забезпечення земельної та аграрної реформ в Україні послідовно досліджуються представниками науки аграрного права України.
   На жаль, ґрунтовної загальнодержавної науково-теоретичної програми радикального реформування земельних та аграрних відносин в Україні своєчасно (напередодні проведення відповідних реформ) не було розроблено. Це істотно позначилося на методах, формах і змісті як земельної, так і аграрної реформ, зумовило їх спонтанний характер, а врешті-решт і їх неефективність. Зважаючи на це, наука аграрного права України розробляє фундаментальні засади та стратегію аграрної реформи, її правового забезпечення. Важливими щодо цього є наукові дослідження В. 3. Янчука, В. І. Андрейцева, В. І. Семчика, H. І. Титової, М. В. Шульги, П. Ф. Кулинича, І. І. Каракаша, І. Будзиловича, А. Юрченка, Л. Новаковського та інших учених. Особливо слід відзначити науковий доробок В. І. Андрейцева, який визначив основні стратегічні цілі земельної реформи, з'ясував її фундаментальні засади тощо.
   Різні наукові підходи до стратегії земельної реформи, що провадиться в Україні, проаналізовані в монографії М. В. Шульги. Автор обґрунтовано доводить, що основним і вихідним принципом, який визначає напрями земельного реформування в Україні, є скасування монополії держави на землю, тобто перетворення земельної власності.
   Оскільки проведення аграрної реформи розпочалося з реформування земельних відносин в Україні (з прийняттям Верховною Радою У PCP постанови від 18 грудня 1990 р. "Про земельну реформу"), важливим для з'ясування суті, завдань та мети аграрної реформи є її аналіз із точки зору співвідношення із земельною реформою. Визначенню ролі земельної реформи в аграрних ринкових перетвореннях та її місця в аграрній реформі присвячені праці М. В. Шульги, H. І. Титової, П. Ф. Кулинича, І. Будзиловича, А. Юрченка, Л. Новаковського, В. Леонця та інших учених.
   Предметом сучасної аграрно-правової науки є також з'ясування змісту, стратегії та етапів розвитку аграрної реформи. Оскільки своєчасно не були визначені на законодавчому рівні стратегія, основні завдання та пріоритети аграрної (в тому числі земельної) реформи, в аграрно-правовій науці відсутня єдність поглядів з цього приводу. Тому актуальною лишається проблема наукового обгрунтування стратегії та змісту майбутніх заходів щодо реформування суспільних відносин в аграрному секторі економіки. У цьому плані важливими є роботи В. I. Андрейцева, В. I. Семчика, М. В. Шульги та інших учених.
   Представниками аграрно-правової науки сформульовано основні завдання та мета земельної й аграрної реформ. Більшість учених (М. В. Шульга, В. І. Андрейцев, П. Ф. Кулинич, І. Будзилович, А. Юрченко та ін.) поділяють думку про те, що головний принцип земельної реформи полягає в ліквідації монополії держави на землю (реформуванні відносин земельної власності) шляхом перерозподілу земель1. Основні завдання земельної реформи з урахуванням як економічних, так і біологічних, соціальних, екологічних функцій земель, чітко сформулював В. І. Андрейцев.
   Представники аграрно-правової науки (П. Ф. Кулинич, В. І. Федорович, В. К. Гуревський та інші) вирізняють окремі етапи земельної та аграрної реформ.
   Правовий аналіз організаційних форм і методів проведення аграрної реформи здійснюють В. І. Андрейцев, М. В. Шульга, П. Ф. Кулинич та інші вчені.
   Законодавче закріплення та вдосконалення основних форм і методів проведення земельної реформи грунтовно дослідив М. В. Шульга. Особливу увагу автор приділив теоретичним і практичним проблемам процесу паювання земель.
   Учені-юристи докладно аналізують конкретний зміст заходів із реформування аграрних відносин в Україні. Зокрема, особливості приватизації державного майна в АПК розглядає В. І. Семчик, проблеми законодавчого регулювання зовнішньоекономічної діяльності аграрних суб'єктів — Ц. В. Бичкова, В. А. Сонюк та ін. Питанням удосконалення договірних зобов'язань між учасниками товарно-грошових відносин у сфері сільськогосподарського виробництва присвячені праці В. 3. Янчука, В. П. Нагребельного, А. М. Статівки, Ц. В. Бичкової, О. А. Поліводського.
   Однією з найважливіших проблем, що досліджуються сучасною аграрно-правовою наукою, є радикальна зміна відносин власності на землю, приватизація земель, виникнення суб'єктів приватної власності на землю. Так, проблеми реформування відносин власності на землю проаналізували В. І. Андрейцев, Н. І. Титова, П. Ф. Кулинич, М. В. Шульга, В. 3. Янчук, Ю. С. Шемшученко, О. О. Погрібний, І. І. Каракаш, В. М. Стретович, І. Будзилович, А. Юрченко та ін. Правові засади приватної власності на землю розробили: В. В. Носік, В. К. Гуревський, О. М. Вовк та інші вчені.
   Реформування відносин власності на землю шляхом паювання сільськогосподарських угідь поставило нові завдання перед наукою аграрного права України. Так, уже нині складні питання юридичної природи права на земельну частку (пай) дослідили В. В. Носік, Т. О. Коваленко,, М. В. Шульга, В. І. Федорович, П. Ф. Кулинич та багато інших.
   Важливе значення для подальшого реформування земельних та аграрних відносиїн мають також наукові дослідження правових засад оренди землі (М. В. Шульга, П. Ф. Кулинич, І. Будзилович, А. Юрченко, В. А. Сон(кж, І. Войтюк, Н. Ільницька, А. Берлач та ін.).
   Серед проблем, що знаходяться в полі зору сучасної аграрно-правової науки, провідне місце належить питанням аналізу правового становища (Суб'єктів аграрної реформи. Правовий статус державних сільськогосподарських підприємств є предметом вивчення В. М. Стретовичіа, В. І. Семчика, Ц. В. Бичкової та інших учених. Правове становище колективних сільськогосподарських підприємств у контекстіі Закону України від 14 лютого 1992 р. "Про колективне сільськогосподарське підприємство" досліджене В. 3. Янчуком, В. І. Семчиїком, О. О. Погрібним, Ц. В. Бичковою, П. Ф. Кулиничем. Проблеми розвитку сільськогосподарської кооперації докладно проаналізовані в працях В. І. Семічика, Н. І. Титової, В. І. Федоровича, О. М. Соніна та ін. Юридичну природу нових аграрних суб'єктів — фермерських господарств — розглядають Н. І. Титова, В. І. Семчик, О. О. Погрібний та ін. Автори розробили обґрунтовані наукові рекомендації щодо вдосконалення правової регламентації фермерських відносин у майбутньому.
   Важливим аспектом наукового забезпечення аграрної реформи в Україні є таксож визначення ролі держави в забезпеченні радикальних аграрних перетворень. Питання державного регулювання сільськогосподарського виробництва проаналізували у своїх працях В. 3. Янчука В. П. Нагребельний, В. І. Семчик, Ц. В. Бичкова, 3. А. Павлович, А. Бейкун та інші вчені.
   Проблеми законодавчого забезпечення земельної та аграрної реформ є предметом досліджень майже всіх учених-аграрників: В. І. Андрейцева,, М. В. Шульги, В. 3. Янчука, В. І. Семчика, В. В. Янчука, В. К. Гуревського, А. Бейкуна, В. П. Нагребельного, О. І. Заєць, П. Ф. Кулинича,, А. Берлача та інших, оскільки, як зазначає І. Будзилович, найважливішою складовою механізму будь-якої реформи є її правове забезпечення.
   Одним із важливих аспектів дослідження аграрно-правової науки нині є наукове обґрунтування проблеми охорони довкілля в процесі аграрного реформування. Вагомий внесок у дослідження згаданої проблеми зробив професор В. І. Андрейцев. Вчений проаналізував еколого-правові проблеми земельної реформи в Україні. Особливу увагу в своїх наукових дослідженнях автор приділив запровадженню правових норм, які б передбачали екологічні вимоги щодо використання й охорони земель, інших природних ресурсів. Питання охорони навколишнього природного середовища в процесі здійснення аграрної та земельної реформ докладно розглянули Ю. С. Шемшученко і Н. Р. Малишева.
   Як бачимо, земельна реформа, що започаткувала процес складних економічних перетворень, а згодом — і аграрна реформа, поставили перед наукою аграрного права України принципово нові й надзвичайно складні завдання, які нею послідовно вирішуються.