20.4. Кримінологічна характеристика і попередження необережних автотранспортних злочинів

   Автотранспортні злочини перетворилися в усьому світі на широкомасштабне лихо. Це зумовлено науково-технічним прогресом у галузі автомобільного транспорту. У світі налічується понад мільярд одиниць автотранспорту “на ходу" (у США — близько 120 млн. одиниць, в Україні — 6 млн. одиниць). Це призвело до перевантаження шляхів навіть у розвинених державах. У світі від автотранспортних злочинів щорічно гинуть сотні тисяч людей і мільйони людей травмуються. В Україні матеріальні збитки від автотранспортних злочинів становлять мільйони гривень.
   Як зазначалося, автотранспортні злочини становлять майже 80 % загальної кількості необережних злочинів. Левову частку роботи з їх профілактики виконує міліція, насамперед дорожня автоінспекція.
   Поняття “необережний автотранспортний злочин” охоплює чотири склади злочину: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК України); випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації (ст. 287 КК України); порушення правил, норм і стандартів щодо убезпечення дорожнього руху (ст. 288 КК України); порушення чинних на транспорті правил (ст. 291 КК України).
   Усі зазначені діяння без вказаних в статтях наслідків тягнуть за собою адміністративну відповідальність. Перелічені склади злочинів тісно взаємопов’язані, діяння, що вчиняються винними особами, призводять до фактично однакових наслідків (смерті, тілесних ушкоджень), що дають підставу зарахувати їх до автотранспортних злочинів.
   Від необережного автотранспортного злочину слід відрізняти дорожньо-транспортну пригоду (ДТП). До останньої крім злочинів входять також факти, коли винний у пригоді гине сам або отримує тілесні ушкодження (водій, пішохід), а також коли пригода обмежується майновою шкодою (адміністративний і цивільно-правовий делікт).
   До найтиповіших порушень правил дорожнього руху стосовно протиправної поведінки водія належать перевищення швидкості; порушення правил обгону, маневрування і рядності; виїзд на смугу зустрічного руху; порушення правил переїзду перехрестя вулиць; недотримання дистанції; осліплення світлом фар; порушення правил руху на залізничних переїздах; керування несправним транспортним засобом.
   Найвища аварійність спостерігається у квітні. Високий ступінь аварійності характерний для мототранспорту.
   Значною мірою ДТП пов’язані зі станом сп'яніння учасників дорожнього руху: водіїв і пішоходів. При цьому зауважимо, що кожний десятий водій зникає з місця скоєння ДТП незалежно від наявності його вини.
   Винуватцями переважної більшості ДТП є водії: дві третини з них недостатньо кваліфіковані (особливо це виявляється останніми роками). Рецидив ДТП становить 5 %; 98 % правопорушників — чоловіки, 2 % — жінки. Частка жінок-водіїв не перевищує 10 %, отже з вини жінок пропорційно кількості водіїв трапляється у п’ять-шість разів менше ДТП, ніж з вини чоловіків. Жінки дисциплінованіші, дуже рідко сідають за кермо в нетверезому стані.Для осіб, що скоюють ДТП, характерні байдужість до громадських інтересів, здоров’я і життя людей, зневага до вимог закону, самовпевненість, невиправдане зухвальство, загальна недисциплінованість.
   Характерним прикладом байдужості до себе й інших є поширена відмова водіїв користуватися пасами безпеки. У системі “людина — транспортний засіб — дорога" головним чинником є людина.
   До причин ДТП належать також вкрай незадовільний стан доріг (до 15 % ДТП), конструктивні недоліки транспортних засобів, низький рівень ремонтних робіт, недостатній догляд за дорожнім рухом з боку дорожньої автоінспекції, часта безкарність порушень правил дорожнього руху.
   До недоліків організаційно-технічного, організаційно-правового і організаційно-управлінського характеру можна зарахувати такі:
   - низька якість шляхового покриття, слабка пропускна здатність доріг, недостатнє освітлення, погана розмітка, неоптимальне розміщення дорожніх знаків;
   - низький технічний стан транспорту, відсутність запасних частин;
   - слабка пропаганда додержання правил дорожнього руху;
   - порушення робочого дня водіїв;
   - слабка організація медичної допомоги потерпілим на шляхах.
   Коли йдеться про профілактику автотранспортних злочинів і ДТП, слід ураховувати, що це профілактика водночас і кримінальних, і адміністративних деліктів, і так званих казусів (невинного спричинення шкоди).Розмаїття причин ДТП зумовлює різноплановість заходів щодо їх попередження. Вони можуть мати соціально-економічний, соціально-правовий, організаційно-технічний, психологічний характер.
   Величезне профілактичне значення має прокладання нових сучасних автомагістралей і реконструкція наявних доріг, їх забезпеченість інформаційно-вказівними знаками, відповідними огорожами тощо.
   Важливим напрямом профілактики є необхідний рівень підготовки водіїв-професіоналів і аматорів.
   Необхідно постійно вносити зміни в конструкцію транспортних засобів, удосконалювати засоби пасивної безпеки (паси безпеки, швидконадувні подушки, травмобезпечне укріплення дорожніх знаків, підвищення ефективності післяаварійних дій тощо).
   Ефективний контроль за додержанням правил безпеки зобов’язані здійснювати підрозділи ДАІ. До функцій ДАІ належать регулювання руху транспорту і пішоходів, виявлення і запобігання порушенню правил дорожнього руху, контроль за утриманням дорожньої межі, нагляд за технічним станом транспорту, реєстрація і облік автотранспортних засобів, облік і аналіз ДТП, виявлення причин і умов, що сприяють ДТП, розробка профілактичних заходів, приймання іспитів на право керування відповідними видами транспорту і видача відповідних посвідчень водія, застосування до порушників встановлених законом заходів впливу, організація і здійснення виховної та агітаційно-пропагандистської роботи серед населення тощо.
   Підрозділи ДАІ тісно співробітничають з товариствами автомобілістів.
   Як бачимо, функції ДАІ мають насамперед профілактичний характер. Основна їх мета полягає в забезпеченні безпеки руху.
   Більшість співробітників ДАІ працюють у дорожньо-патрульній службі, основне завдання якої — підтримувати встановлений порядок дорожнього руху.
   Окремо зазначимо також агітаційно-пропагандистські відділення (відділи) ДАІ, що здійснюють велику виховну і правоосвітню роботу серед населення.
   Розшукові підрозділи ДАІ займаються розшуком викраденого транспорту, а також водіїв, що скоїли автотранспортний злочин і зникли. Це сприяє попередженню нових злочинів на транспорті. Дільничні інспектори зобов’язані брати участь у боротьбі з водіями, що керують транспортом у нетверезому стані.

   Контрольні питання
   1. Поняття необережної злочинності та її відмінність від злочинності умисної.
   2. Структура необережної злочинності і її тенденції.
   3. Особа необережного злочинця.
   4. Причини й умови, що детермінують необережну злочинність.
   5. Попередження необережної злочинності.
   6. Кримінологічна характеристика автотранспортних злочинів.
   7. Попередження дорожньо-транспортних пригод.