§ 5. Міжнародне економічне співробітництво в межах СНД Економіка із самого початку стала однією з найбільш пріоритетних сфер відносин нових незалежних держав – колишніх республік СРСР. Ідея формування “спільного економічного простору” була виділена в якості сфери співробітництва держав — учасниць Угоди про створення СНД (ст. 7), а потім відображена у Статуті Співдружності 1993 р. Стаття 2 Статуту однією з цілей створення СНД визначає “всебічний і збалансований економічний і соціальний розвиток держав-членів у межах спільного економічного простору, міждержавну кооперацію та інтеграцію”. Зараз можна казати про розвиток інтеграційних процесів на просторі СНД у межах чотирьох об’єднань: Економічного союзу 12 держав; Митного союзу 4 держав (Росії, Білорусі, Казахстану та Киргизстану), Союзу Росії та Білорусі, Єдиного економічного простору. Найбільш представницьким інтеграційним об’єднанням є Економічний союз, який створено за Угодою від 24 вересня 1993 р. Дію Угоди спрямовано на забезпечення сприятливих умов для динамічного та гармонійного розвитку економік і проведення економічних реформ в інтересах підвищення рівня життя населення держав-учасниць. Відповідно до ст. 4 Угоди держави-учасниці домовилися про створення Економічного союзу шляхом поетапного поглиблення інтеграції, координації дій щодо здійснення економічних реформ через міждержавну (багатосторонню) асоціацію вільної торгівлі; митний союз; спільний ринок товарів, послуг, капіталів і робочої сили; валютний (грошовий) союз (Україна Угоду не підписала). Задля забезпечення ефективної діяльності Економічного союзу та раціонального розвитку інтеграційних процесів у межах СНД 21 жовтня 1994 р. була підписана Угода про створення Міждержавного економічного комітету Економічного союзу (Україна в ньому участі не бере). Для вирішення спорів з економічних питань між державами СНД на підставі ст. 22 Статуту створений Економічний суд СНД як постійно діючий орган. 6 липня 1992 р. на Раді Голів держав Співдружності було укладено Угоду про статут Економічного суду СНД та затверджено Положення про Економічний суд, яке є невід’ємною частиною цієї Угоди (Україною Угода не підписана). Економічний суд уповноважений розглядати дві категорії економічних суперечок між державами: ті, що виникають під час виконання економічних зобов’язань, передбачених угодами, рішеннями Ради голів держав, Ради голів урядів Співдружності та інших її інститутів; ті, що стосуються відповідності нормативних та інших актів держав — учасниць СНД, прийнятих з економічних питань, угодам й іншим актам Співдружності (п. 3 Положення). За наслідками розгляду спору Економічний суд приймає рішення, що має рекомендаційний характер. Як певний етап на шляху створення спільного економічного простору можна розглядати укладення Угоди про митний союз 20 січня 1995 р., учасниками якої на цей момент є Росія, Білорусь, Казахстан та Киргизстан. В Угоді визначаються цілі, принципи формування, механізм та етапи створення Союзу. У березні 1993 р. в м. Сургуті була підписана Угода про створення Міжурядової ради з нафти та газу між 12 колишніми республіками СРСР (крім Естонії, Латвії та Туркмені-стану). Головна мета Ради — співробітництво країн-учасниць у галузі видобування, транспортування, переробки та використання нафти та газу. У жовтні 1994 р. всіма країнами СНД було підписано Угоду про створення Платіжного союзу Співдружності. Мета цього союзу — забезпечити безперервність розрахунків у режимі використання взаємної конвертованості національних валют і формування на цій підставі платіжної системи. 19 вересня 2003 р. головами чотирьох держав (Росії, України, Казахстану, Білорусі) була підписана Угода про формування Єдиного економічного простору, яка передбачає вирішення таких завдань: формування зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень, яка передбачає невживання у взаємній торгівлі антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних захисних заходів на підставі проведення єдиної політики у сфері тарифного та нетарифного регулювання, єдиних правил конкуренції, застосування субсидій та інших форм державної підтримки; уніфікацію принципів розробки та застосування технічних регламентів і стандартів, санітарних і фітосанітарних норм; гармонізацію макроекономічної політики; створення умов для вільного переміщення товарів, послуг, капіталу та робочої сили; гармонізацію законодавств Сторін тією мірою, якою це необхідно для функціонування ЄЕП, включаючи торговельну та конкурентну політику; формування єдиних принципів регулювання діяльності природних монополій (у сфері залізничного транспорту, магістральних телекомунікацій, транспортування електроенергії, нафти, газу та в інших сферах), єдиної конкурентної політики та забезпечення недискрімінаційного доступу й однакового рівня тарифів на послуги суб’єктів природних монополій. Україна у провадженні економічної політики щодо країн СНД дотримується практики формування стосунків на підставі укладення двосторонніх угод, що відповідає “Основним напрямам зовнішньої політики України”, які були ухвалені Верховною Радою 2 липня 1993 р. Найбільшу кількість угод з економічних питань Україна уклала з Російською Федерацією: Угода про взаємне визнання прав у регулюванні відносин власності, Угода про вільну торгівлю, Угода про співробітництво та взаємну допомогу у митних справах, Основні напрями довгострокового економічного та науково-технічного співробітництва України та Російської Федерації на 1997—2000 рр. і на термін до 2000 р. від 28 травня 1997 р. тощо.
|