§ 2. Джерела міжнародного економічного права

   МЕП має ті самі джерела, що і загальне міжнародне право. Але особливості користування цими джерелами, визнання їх значущості для регулювання міжнародних економічних відносин дає можливість говорити про певні особливості цієї джерельної бази.
   Більшість норм міжнародного економічного права є конвенційними. Причому особливе значення з огляду на вироблення універсальних норм і принципів МЕП мають багатосторонні договори. Прикладами найважливіших багатосторонніх договорів є Генеральна угода про тарифи та торгівлю (ГАТТ), Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС), які, у свою чергу, формують пакет документів до Угоди про заснування Всесвітньої Торговельної Організації (1994 р.). Два розділи Статуту ООН присвячені економічному співробітництву — дев’ятий “Міжнародне економічне та соціальне співробітництво” і десятий “Економічна та соціальна рада”. На підставі багатосторонніх міжнародних договорів здійснюють свою діяльність Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку та багато інших міжнародних економічних організацій. Двосторонні угоди стосуються переважно конкретних випадків надання економічної допомоги, докладно визначають умови взаємної торгівлі, чітко обмовлюють режими інвестиційної діяльності тощо.
   Питання про місце міжнародних звичаїв у регулюванні міжнародних економічних відносин залишається в теорії міжнародного права невизначеним. Висловлюються думки як на користь визнання великої ролі міжнародного звичая в цій галузі (Д. Вагтс, Дж. Бакчус, Д. Джексон, Б. Стерн, І. І. Лукашук, В. М. Шумілов), так і такі, що заперечують цю роль (Я. Броунлі, П. Маланчук, Д. Карро, П. Жюйар, Г. М. Вельямінов). Але МЕП як частина міжнародного публічного права не може обійтися без звернення до звичаєвих норм. Основне значення в регулюванні світової економіки належить основним принципам міжнародного права, які мають звичаєво-правову природу. Це, зокрема, підкреслюється в розділі I Хартії економічних прав і обов’язків держав від 12 грудня 1974 р. Крім того, складність й специфіка регульованих відносин вимагають міжгалузевого підходу. Іншими словами, для ефективного регулювання світогосподарських відносин також необхідно звертатися до міжнародних звичаїв міжнародного морського, міжнародного повітряного й інших галузей сучасного міжнародного права. Дж. Бакчус, голова Органу з апеляцій Світової Організації Торгівлі, підкреслює, що “правила СОТ з вирішення спорів не можуть розглядатися як “клінічно ізольовані” від іншого міжнародного права”. Професор Гарвардського університету Д. Вагтс саме міжнародне звичаєве право кладе в основу сучасного транснаціонального бізнес-права. При цьому на конкретних прикладах він показує важливість звичаїв міжнародного публічного права не тільки для регулювання міждержавних економічних відносин, але і для взаємодії підприємців різних держав.
   Рідкісна єдність у теорії міжнародного права спостерігається щодо регулятивного впливу на систему міжнародних економічних відносин неправових норм. Маються на увазі рішення міжнародних міжурядових організацій рекомендаційного характеру та політичні домовленості, досягнуті на міжнародних конференціях, що складають разом так зване м’яке право. Саме за допомогою таких норм – через резолюції Генеральної Асамблеї ООН — у 60—70-ті роки ХХ ст. була здійснена спроба встановлення нового міжнародного економічного порядку. Маються на увазі: Декларація про встановлення нового міжнародного економічного порядку (резолюція ГА ООН 3201 (S-VI) від 1 травня 1974 р.); Програма дій зі встановлення нового міжнародного економічного порядку (резолюція ГА ООН 3202 (S-VI) від 1 травня 1974 р.); Хартія економічних прав і обов’язків держав (резолюція ГА ООН 3281 (XXIX) від 12 грудня 1974 р.). І хоча цю спробу важко назвати вдалою, вона змусила держави, що контролюють світову економіку, звернути увагу на проблеми слаборозвинених країн.