17.5. Нотаріальні дії

   У ст. 1 “Поняття нотаріату. Органи і посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії” Закону України “Про нотаріат” від 2 вересня 1993 р. № 3425-ХІІ встановлено:
   “…Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на дипломатичні представництва України…”
   Стаття 38 “Нотаріальні дії, вчинювані консульськими установами України” зазначеного Закону містить великий перелік консульських нотаріальних дій:
   “Консульські установи України вчиняють такі нотаріальні дії:
   1) посвідчують угоди (договори, заповіти, доручення та ін.), крім договорів про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні;
   2) вживають заходів до охорони спадкового майна;
   3) видають свідоцтва про право на спадщину;
   4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;
   5) засвідчують вірність копій документів і виписок з них;
   6) засвідчують справжність підпису на документах;
   7) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;
   8) посвідчують факт, що громадянин є живим;
   9) посвідчують факт знаходження громадянина в певному місці;
   10) посвідчують тотожність громадянина з особою, зображеною на документах;
   11) посвідчують час пред’явлення документів;
   12) приймають у депозит грошові суми і цінні папери;
   13) вчиняють виконавчі надписи;
   14) приймають на збереження документи;
   15) вчиняють морські протести.
   Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, що вчиняються консульськими установами України”.
   Зазначений перелік повністю відтворено у ст. 44 Консульського статуту України. Ця стаття закінчується такою фразою: “Порядок вчинення нотаріальних дій консулом визначається законодавством України про державний нотаріат, цим Статутом та іншими законодавчими актами України. Положення про порядок вчинення нотаріальних дій консулом затверджується Міністерством юстиції України і Міністерством закордонних справ України”.
   Консульським нотаріальним діям присвячені також ст. 45–50, 52–53 Консульського статуту України. Процитуємо названі статті:
   “Стаття 45. Нотаріальні дії вчиняються у приміщенні консульської установи України. В окремих випадках нотаріальні дії можуть бути вчинені поза зазначеною установою.
   Стаття 46. Консул, який вчиняє нотаріальні дії, зобов’язаний дотримувати таємниці вчинюваних нотаріальних дій.
   Довідки про вчинені нотаріальні дії і документи видаються відповідно до законодавства України про державний нотаріат.
   Стаття 47. Нотаріальні дії вчинюються в день пред’явлення всіх необхідних для цього документів, сплати консульського збору, відшкодування фактичних витрат.
   Вчинення нотаріальних дій може бути відкладено при необхідності витребування додаткових відомостей або направлення документів на експертизу, а також на інших підставах, передбачених законодавством України.
   Стаття 48. Нотаріально посвідчувані угоди, а також заяви чи інші документи підписуються в присутності консула, який вчинює нотаріальні дії. Якщо угоду, заяву чи інший документ підписано за відсутності консула, то особа, яка підписала такий документ, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею.
   Консул, який вчинює нотаріальні дії, зобов’язаний роз’яснювати громадянам України їх права та обов’язки, попереджувати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій з тим, щоб юридична необізнаність та інші подібні обставини не могли бути використані їм на шкоду.
   Стаття 49. Консул не може вчинювати нотаріальні дії на своє ім’я і від свого імені, на ім’я і від імені своєї (свого) дружини (чоловіка), її (його) і своїх родичів по прямій лінії.
   Стаття 50. Нотаріальне діловодство в консульській установі ведеться тією ж мовою, якою ведеться діловодство консульської установи.
   Коли особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство в консульській установі, текст документів, що оформлюються, повинен перекласти їй консул, який вчинює нотаріальну дію або відомий консулові перекладач.
   Стаття 52. Якщо вчинення нотаріальних дій суперечить законодавству України, консул відмовляє у вчиненні такої дії.
   Консул не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства України, або мають за своїм змістом завдати шкоди інтересам України, або містять відомості, що порочать честь і гідність громадян.
   На прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, їй повинні бути викладені причини відмови і роз’яснено порядок її оскарження”.
   У ст. 50. “Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні” Закону України “Про нотаріат” встановлено:
   “Скарги на неправильне вчинення нотаріальних дій або відмову у їх вчиненні консульською установою розглядаються в порядку, встановленому Консульським статутом України…”
   Завершуючи ознайомлення з Консульським статутом, процитуємо його ст. 53. У ній зазначається: “При вчиненні нотаріальних дій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів, в яких беруть участь Україна і держава перебування, застосовуються норми іноземного права.
   Консул приймає документи, складені відповідно до вимог іноземного права, і вчинює посвідчувальні написи у формі, передбаченій іноземним законодавством, якщо це не суперечить законодавству України”.
   Аналогічно законодавець регулює вчинення нотаріальних дій на території України.
   Стаття 98 “Застосування іноземного права” Закону України “Про нотаріат” має такий зміст:
   “Нотаріуси відповідно до законодавства України, міжнародних договорів застосовують норми іноземного права.
   Нотаріуси приймають документи, складені відповідно до вимог іноземного права, а також вчинюють посвідчувальні написи за формою, передбаченою іноземним законодавством, якщо це не суперечить законодавству України”.

   КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

   1. Поняття “міжнародний цивільний процес”.
   2. Чому законодавці світу прихильніше ставляться до іноземного матеріального права, ніж до процесуального?
   3. Основні принципи визначення підсудності, відомі міжнародному приватному праву.
   4. Пророгаційна угода.
   5. Поняття “виключна підсудність”, “факультативна підсудність”, “множинна підсудність”.
   6. Можливі способи зносин між судовими органами різних країн.
   7. Чи можна до українського суду подати цивільний позов, наприклад, на США чи НАТО?
   8. Як в Україні виконуються доручення іноземних судів?
   9. Чи дозволяє Україна виконувати рішення іноземних судів на своїй території?
   10. Відмінності порядку визнання і виконання судових рішень, передбаченого Договором між Україною і Польщею та Конвенцією СНД.
   11. Які нотаріальні дії вчиняють консули України за кордоном?
   12. Як і коли нотаріуси України застосовують норми іноземного права при вчиненні нотаріальних дій?