16.1. Джерела права

   У зв’язку з іноземним елементом слід зазначити такі найважливіші джерела права:
   1. Цивільний кодекс України. Верховна Рада УРСР затвердила Цивільний кодекс УРСР 18 липня 1963 р. Введений в дію з 1 січня 1964 р. Кодекс, зокрема, містить розд. VII “Спадкове право” та розд. VIII “Правоздатність іноземних громадян та осіб без громадянства. Застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів”. До Кодексу неодноразово вносилися зміни та доповнення.
   2. Цивільний процесуальний кодекс України. Затверджений 18 липня 1963 р. Верховною Радою УРСР як Цивільний процесуальний кодекс Української РСР. Набрав чинності з 1 січня 1964 р. До Кодексу неодноразово вносилися зміни та доповнення.
   3. Консульський статут України. Затверджений Указом Президента України від 2 квітня 1994 року № 127/94.
   4. Конвенція про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ. Укладена у межах СНД у Мінську 22 січня 1993 р. Ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 р. з певними застереженнями.
   5. Двосторонні договори України із зарубіжними країнами про правову допомогу.
   6. Гаазька конвенція про колізію законів щодо форми заповіту від 5 жовтня 1961 р.
   Згідно з цією Конвенцією заповіт може бути складений у формі, передбаченій одним з таких законів:
   - законом місця складання заповіту;
   - законом місця знаходження нерухомості;
   - законом держави доміцилія або законом держави звичайного місця проживання в момент складання заповіту або в момент смерті.
   7. Вашингтонська конвенція про форму міжнародного заповіту від 26 жовтня 1973 р.
   Ця Конвенція передбачає єдину форму міжнародного заповіту.
   8. Кодекс міжнародного приватного права (Кодекс Бустаманте) від 25 листопада (за іншими даними — 20 лютого) 1928 р. Прийнятий окремими країнами Західної півкулі.
   У Кодексі до всієї спадщини застосовується особистий закон спадкодавця.
   9. Гаазька конвенція про право, що застосовується до спадкоємства майна померлих (1989 р.).
   Конвенція надає особі можливість самій вибрати право, яке регулюватиме спадкоємство всього її майна. Конвенція містить два важливі для спадкового права принципи:
   - автономія волі;
   - регулювання всього спадкового майна у цілому (без поділу його на рухоме та нерухоме).