15.6. Усиновлення дітей

   Діти, які є громадянами України, можуть проживати на території України і поза її межами. Іноземці можуть усиновлювати їх як в Україні, так і поза нею. Іноземці при цьому можуть перебувати у шлюбі з громадянами України на території України. Діти можуть і не бути громадянами України. З розмаїттям ситуацій мають справу джерела права, зазначені у підрозділі “Джерела права”.
   Ознайомимося передусім з КпШС України.
   “Стаття 1991. Усиновлення дітей, які є громадянами України, іноземними громадянами на території України
   Усиновлення дітей, які є громадянами України, іноземними громадянами на території України провадиться відповідно до глави 14 цього Кодексу у випадках, коли були вичерпані всі можливості щодо усиновлення, взяття під опіку (піклування) чи на виховання цих дітей в сім’ї громадян України та коли ці діти перебувають на обліку в Центрі по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України не менше одного року з дня взяття їх на облік. У разі коли іноземні громадяни перебувають у родинних стосунках з дітьми, або у випадках захворювання дитини на хворобу, передбачену переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров’я України, усиновлення провадиться без дотримання строків перебування на централізованому обліку дітей. Усиновлення дітей, які є громадянами України, іноземними громадянами на території України дозволяється за умови одержання дозволу Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.
   Діти, які є громадянами України, можуть бути усиновлені громадянами інших держав у випадках, коли відповідно до законодавства держави усиновителя їм будуть забезпечені всі права в обсязі, не меншому ніж передбачено законодавством України, а також коли їм будуть забезпечені гарантії і норми, встановлені щодо усиновлення законом країни усиновителя.
   За усиновленими дітьми зберігається громадянство України до досягнення ними 18-річного віку”.
   Як бачимо, наш законодавець прихильно ставиться до родичів-іноземців. У цьому плані ст. 1991 перекликається зі ст. 1031 КпШС України такого змісту:
   “Стаття 103¹. Особи, які мають переважне право на усиновлення
   За наявності кількох осіб, які бажають усиновити одну й ту ж дитину, переважне право надається:
   1. Родичам незалежно від місця їх проживання.
   2. Громадянам України.
   3. Особам, в сім’ї яких проживає дитина, яка усиновлюється.
   4. Особам, які усиновлюють двох або більше дітей (сестер, братів), не розриваючи родинних зв’язків”.
   Конвенція СНД від 22 січня 1993 р. містить окремі колізійні норми. “Стаття 37. Усиновлення
   1. Усиновлення чи його скасування визначається за законодавством Договірної Сторони, громадянином якої є усиновитель у момент подачі заяви про усиновлення або його скасування.
   2. Якщо дитина є громадянином іншої Договірної Сторони, при усиновленні чи його скасуванні необхідно отримати дозвіл законного представника і компетентного державного органу, а також згоду дитини, якщо це необхідно за законодавством Договірної Сторони, громадянином якої вона є.
   3. Якщо дитина усиновлюється подружжям, з яких один є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий — громадянином іншої Договірної Сторони, усиновлення чи його скасування мають виконуватися відповідно до умов, передбачених законодавством обох Договірних Сторін.
   4. У справах про усиновлення або його скасування є компетентною установа Договірної Сторони, громадянином якої є усиновитель у момент подання заяви про усиновлення чи його скасування, а у випадку, передбаченому пунктом 3 цієї статті, є компетентною установа Договірної Сторони, на території якої подружжя має чи мало останнє спільне місце проживання чи місце перебування”.
   Розглянемо усиновлення дитини іноземцем.
   У п. 11 “Порядку” Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 755 передбачається така послідовність дій:
   “Іноземні громадяни, які виявили бажання усиновити дитину, яка є громадянином України, звертаються з письмовою заявою до Центру про взяття їх на облік кандидатами в усиновителі та надання направлення на відвідання відповідного державного дитячого закладу для підбору, знайомства та установлення контакту з дитиною.
   До заяви додаються такі документи:
   1. Висновок, виданий компетентним органом країни проживання кандидата в усиновителі, що підтверджує його можливість бути усиновителем, із зазначенням житлово-побутових умов, біографічних даних, складу сім’ї, наявності власних дітей, інших відомостей. Якщо висновок видав недержавний орган, до нього додається копія ліцензії, виданої зазначеному органу на проведення діяльності, пов’язаної з усиновленням.
   2. Дозвіл компетентного органу країни проживання кандидата в усиновителі на в’їзд і постійне проживання усиновлюваної дитини.
   3. Документи про доходи, заробіток, прибуток (довідка з банку про річний прибуток сім’ї).
   4. Медичний висновок про стан здоров’я кожного кандидата в усиновителі.
   5. Копія свідоцтва про шлюб (якщо заявники перебувають у шлюбі).
   6. Копія паспорта або іншого документа, який засвідчує особу кандидата в усиновителі.
   7. Відомості уповноваженого органу на кожного кандидата в усиновителі про те, що ніхто з них не притягався до кримінальної відповідальності.
   8. Зобов’язання усиновителя у разі усиновлення дитини в місячний термін поставити її на консульський облік в консульській установі України в країні проживання та надавати цій установі періодичну інформацію (не менше одного разу на рік) про умови проживання і виховання дитини, можливість її представника спілкуватися з дитиною, а також про збереження усиновленій дитині громадянства України до досягнення нею 18-річного віку.
   Зазначені документи мають бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено законодавством України або міжнародними договорами України. Термін дії цих документів — один рік.
   Документи мають бути перекладені на українську мову. Переклад засвідчується в консульській установі України в країні проживання кандидатів в усиновителі або в органах державного нотаріату на території України”.
   Ознайомимося зі статтями КпШС України, які регулюють усиновлення на території України.
   “Стаття 199². Усиновлення дітей іноземними громадянами, які перебувають у шлюбі з громадянами України на території України
   Усиновлення дітей іноземними громадянами, які перебувають у шлюбі з громадянами України на території України, провадиться відповідно до глави 14 цього Кодексу в порядку, передбаченому для громадян України.
   Стаття 199³. Усиновлення дітей, які є іноземними громадянами або особами без громадянства, на території України громадянами інших держав
   Усиновлення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків і які є іноземними громадянами або особами без громадянства, на території України громадянами інших держав провадиться відповідно до законодавства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
   Стаття 199⁴. Переважне право серед інших іноземних громадян на усиновлення дітей
   Переважне право серед інших іноземних громадян на усиновлення дітей, які є громадянами України, мають іноземні громадяни країн, які уклали міжнародні договори з Україною про усиновлення дітей-сиріт.
   Укладення договорів провадиться відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини та законодавства України”.
   Продовжимо ознайомлення з процедурою усиновлення.
   Справи про усиновлення як іноземцями, так і громадянами України розглядаються в суді. Це регламентовано гл. 35-А Цивільного процесуального кодексу України від 18 липня 1963 р. Ознайомимося з відповідними його статтями.
   “Стаття 265¹. Підсудність
   Справи про усиновлення дітей, які проживають на території України, розглядаються районним (міським) судом за місцем проживання усинов-люваної дитини або за місцем проживання заявника (заявників).
   Стаття 265². Зміст і форма заяви
   Заява про усиновлення дитини подається громадянами України та іноземними громадянами до суду в письмовій формі і повинна містити: назву суду, до якого подається заява, прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання заявника (заявників), а також прізвище, ім’я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини та запис заявника або заявників батьками дитини, обізнаність про стан здоров’я дитини.
   До заяви додається висновок органу опіки і піклування про доцільність усиновлення та відповідність інтересам дитини, а у разі усиновлення дитини одним з подружжя також письмова згода на це другого подружжя. Іноземними громадянами до заяви додається також дозвіл Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.
   Стаття 265³. Підготовка справи до розгляду
   Суддя у порядку підготовки справи про усиновлення до розгляду вирішує питання про участь у ній як заінтересованих осіб відповідних органів опіки і піклування, а в справах, порушених за заявами іноземних громадян, — Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.
   Відповідним органом опіки і піклування або Центром по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України до суду подаються документи, що підтверджують доцільність усиновлення, зокрема: висновок, виданий відповідним компетентним органом за місцем проживання заявника (заявників), про можливість бути усиновителем, медичні довідки про стан здоров’я заявника (заявників) та усиновлюваної дитини, довідка про заробіток та інші доходи, копія свідоцтва про шлюб (для одружених), копії паспортів, відомості про житлово-побутові умови усиновителів. У справах, порушених заявниками, які є іноземними громадянами, крім того, додаються: дозвіл компетентного органу країни усиновителя на в’їзд і постійне проживання усиновлюваної дитини, нотаріально засвідчене зобов’язання усиновителя про надання представникам дипломатичної установи України за кордоном інформації про усиновлену дитину та можливості спілкування з нею. Документи оформляються відповідно до вимог, передбачених законодавством України.
   Стаття 265⁴. Розгляд справи
   Суд розглядає справу про усиновлення за обов’язковою участю заявника (заявників), з викликом заінтересованих осіб та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.
   Для забезпечення таємниці усиновлення у випадках, передбачених статтею 112 Кодексу про шлюб та сім’ю України, суд розглядає справу в закритому судовому засіданні.
   Суд перевіряє законність підстав для усиновлення, в тому числі наявність згоди усиновлюваної дитини, якщо така згода є необхідною.
   Стаття 265⁵. Рішення суду
   За результатами розгляду заяви про усиновлення суд постановляє рішення.
   У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення дитини заявником (заявниками).
   За клопотанням заявника (заявників), суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати та місця народження усиновленої дитини, про запис усиновителів батьками дитини.
   Судові витрати, пов’язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника (заявників).
   Усиновлення настає з часу набрання судовим рішенням законної сили. Для внесення змін до акта про народження усиновленої дитини копія рішення суду надсилається до відділу реєстрації актів громадянського стану за місцем винесення рішення, а в справах про усиновлення дітей іноземними громадянами — також до Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України”.
   Якщо українська дитина вже перебуває за кордоном, то її можна усиновити і без суду. У зв’язку з цим ст. 199 КпШС України зазначає, що усиновлення дітей, які є громадянами України і проживають поза межами України, здійснюється в консульській установі України. Якщо усиновитель не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, необхідно одержати дозвіл Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.
   Визнається також дійсним усиновлення дитини, яка є громадянином України, оформлене в органах держави, на території якої проживає дитина, за умови попереднього одержання дозволу на таке усиновлення від Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.
   Стаття 199 КпШС України співзвучна зі ст. 31 Консульського статуту України, в якій зазначається, що консул має право здійснювати усиновлення (удочеріння) дитини, яка є громадянином України і проживає за межами України.
   Якщо усиновитель не є громадянином України, то для усиновлення дитини, яка є громадянином України, необхідно одержати дозвіл уповноваженого на те органу України. Саме таким уповноваженим органом є зазначений вище Центр.
   Отже, дитина-українець (українка) усиновлена іноземцями і перебуває поза межами батьківщини. Однак турбота України про таку дитину триває.
   Кодекс про шлюб і сім’ю України містить таку норму:
   “Стаття 199⁵. Нагляд за станом утримання та виховання дітей, усиновлених іноземними громадянами
   Нагляд за межами України за станом утримання та виховання дітей, усиновлених іноземними громадянами, здійснюється за дорученням Міністерства закордонних справ України відповідною консульською установою, в якій діти перебувають на обліку до досягнення ними 18-річного віку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України”.
   У ст. 31 Консульського статуту України зафіксовано: “Консул за дорученням Міністерства закордонних справ України здійснює в установленому порядку нагляд за станом утримання та виховання дітей — громадян України, усиновлених іноземними громадянами, до досягнення ними 18-річного віку”.