Підручники онлайн
Партнери

Авторські реферати,
дипломні та курсові роботи

Предмети
Аграрне право
Адміністративне право
Банківське право
Господарське право
Екологічне право
Екологія
Етика та Естетика
Житлове право
Журналістика
Земельне право
Інформаційне право
Історія держави і права
Історія економіки
Історія України
Конкурентне право
Конституційне право
Кримінальне право
Кримінологія
Культурологія
Менеджмент
Міжнародне право
Нотаріат
Ораторське мистецтво
Педагогіка
Податкове право
Політологія
Порівняльне правознавство
Право інтелектуальної власності
Право соціального забезпечення
Психологія
Релігієзнавство
Сімейне право
Соціологія
Судова медицина
Судові та правоохоронні органи
Теорія держави і права
Трудове право
Філософія
Філософія права
Фінансове право
Цивільне право
Цивільний процес
Юридична деонтологія


15.4. Розлучення

15.4. Розлучення

   Якось журналіст запитав відомого гумориста Марка Твена: “Чим відрізняється перше кохання від останнього?” Той відповів: “Тим, що останнє здається першим, а перше останнім”. Оскільки шлюби не лише укладаються, а й розриваються, то й розглянемо, які норми з цього питання містить вітчизняне міжнародне приватне право. У КпШС України зафіксовано:
   “Стаття 197. Розірвання шлюбів громадян України з іноземними громадянами і шлюбів іноземних громадян між собою в Україні. Визнання розлучень, здійснених поза межами України
   Розірвання шлюбів громадян України з іноземними громадянами, а також шлюбів іноземних громадян між собою в Україні провадиться за законодавством України.
   Розірвання шлюбів між громадянами України та іноземними громадянами, здійснене поза межами України за законами відповідних держав, визнається дійсним в Україні, якщо в момент розірвання шлюбу хоча б один з подружжя проживав поза межами України. Розірвання шлюбів між громадянами України, здійснене поза межами України за законами відповідних держав, визнається дійсним в Україні, якщо обоє з подружжя в момент розірвання шлюбу проживали поза межами України.
   Розірвання шлюбів між іноземними громадянами, здійснене поза межами України за законами відповідних держав, визнається дійсним в Україні. Громадянин України, що проживає поза межами України, має право розірвати шлюб з одним з подружжя, який проживає поза межами України, незалежно від його громадянства, в судах України. У тих випадках, коли за законодавством України допускається розірвання шлюбу в органах запису актів громадянського стану, шлюб може бути розірваний в консульських установах України.
   Справи про розірвання шлюбу за заявами громадян України, які проживають поза межами України, можуть розглядатися в судах України за дорученням Верховного Суду України”.
   Звернімо увагу, що в останньому реченні вживається слово “можуть”, а не “повинні” чи “розглядаються”. Це означає, що Верховний Суд може і не погодитися на розгляд такої справи в Україні. А якщо й погодиться, то без Верховного Суду не обійтися, бо буде потрібна його вказівка, який саме суд першої інстанції розглядатиме цю справу.
   Доречно зазначити, що ст. 29 Консульського статуту України надає консулу право укладати та розривати шлюб відповідно до законодавства України.
   Конвенція СНД від 22 січня 1993 р. питанням розірвання шлюбу відводить дві статті:
   “Стаття 28. Розірвання шлюбу
   1. У справах по розірванню шлюбу застосовується законодавство Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя на момент подання заяви.
   2. Якщо один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий — іншої Договірної Сторони, застосовується законодавство Договірної Сторони, установа якої розглядає справу про розірвання шлюбу.
   Стаття 29. Компетентність закладів Договірних Сторін
   1. У справах про розірвання шлюбу у випадку, передбаченому пунктом 1 статті 28, є компетентними установи Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя на момент подання заяви. Якщо на момент подання заяви обоє подружжя проживають на території іншої Договірної Сторони, то компетентними є також установи тієї Договірної Сторони.
   2. У справах про розірвання шлюбу у випадку, передбаченому пунктом 2 статті 28, компетентними є установи Договірної Сторони, на території якої проживають обоє подружжя. Якщо один з подружжя проживає на території однієї Договірної Сторони, а другий — на території іншої Договірної Сторони, у справах про розірвання шлюбу компетентними є установи обох Договірних Сторін, на територіях яких проживає подружжя”.
   Стаття 45 КпШС України передбачає можливість визнання шлюбу недійсним, якщо його реєстрація відбувається без наміру створити сім’ю, тобто наявний фіктивний шлюб.
   Зазначена Конвенція СНД містить ст. 30 “Визнання шлюбу недійсним”. Вона сформульована так:
   “1. У справах про визнання шлюбу недійсним застосовується законодавство Договірної Сторони, яке відповідно до статті 26 застосовувалося при укладенні шлюбу.
   2. Компетентність установ у справах про визнання шлюбу недійсним визначається відповідно до статті 27”.

 
< Попередня   Наступна >