15.1. Джерела права

   Наведемо перелік основних джерел сімейного права у зв’язку з іноземним елементом:
   1. Кодекс Законів про шлюб та сім’ю України (далі — КпШС). Прийнятий 20 червня 1969 р., набрав чинності з 1 січня 1970 р. До КпШС неодноразово вносилися зміни та доповнення. Кодекс містить розділ VI “Застосування законодавства України про шлюб та сім’ю до іноземних громадян і осіб без громадянства. Застосування законів про шлюб та сім’ю іноземних держав та міжнародних договорів”.
   2. Конвенція про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних та кримінальних справ. Укладена в Мінську в межах СНД 22 січня 1993 р. Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію 10 листопада 1994 р. з певними застереженнями.
   3. Цивільний процесуальний кодекс України (далі — ЦПК). 18 липня 1963 р. Верховна Рада УРСР затвердила його як Цивільний процесуальний кодекс Української РСР. До нього неодноразово вносилися доповнення та зміни. Передусім зазначеної теми стосується його глава 35 “А” “Усиновлення дітей, які проживають на території України, громадянами України та іноземними громадянами”. Цією главою ЦПК України було доповнено згідно із Законом України від 12 липня 1996 р. № 329/96-ВР.
   4. Закон України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 р. № 2811-ХІІ.
   5. Указ Президента України “Про порядок переміни громадянами України прізвищ, імен та по батькові” від 31 грудня 1991 р. № 23.
   6. Консульський статут України. Затверджений Указом Президента України від 2 квітня 1994 р. № 127/94.
   7. Положення про порядок розгляду клопотань про переміну громадянами України прізвищ, імен, по батькові. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 1993 р. № 233.
   8. Порядок укладання шлюбного контракту. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1993 р. № 457.
   9. Питання Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1996 р. № 380.
   10. Порядок передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами їх проживання у сім’ях усиновителів. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 775.
   11. Правила опіки і опікунства. Затверджені наказом Держкомсім’ї, Міносвіти, Мінздоров’я, Мінпраці від 26 травня 1999 р. № 34/166/131/88. Зареєстровані у Мін’юсті України 17 червня 1999 № 387/3680. Код нормативного акта 8397/1999.
   12. Положення про Центр по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України. Затверджене наказом Міністерства освіти України від 30 березня 1996 р. № 98.
   13. Інструкція про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні. Затверджена наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 1984 р. № 22/5.
   14. Цивільний кодекс України. Затверджений Верховною Радою УРСР як Цивільний кодекс Української РСР 18 липня 1963 р. Набрав чинності з 1 січня 1964 р. До Кодексу неодноразово вносилися зміни та доповнення. У зв’язку з темою інтерес передусім становить розд. VIII “Правоздатність іноземних громадян та осіб без громадянства. Застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів”.
   15. Конвенція про громадянство одружених жінок (Convention on the Nationality of Married Women). Укладена у Нью-Йорку 20 лютого 1957 р. Набрала чинності для України 16 грудня 1958 р.
   16. Конвенція про згоду на взяття шлюбу, шлюбний вік та реєстрацію шлюбів (Convention on Сonsent to Marriage, Minimum Age for Marriage and Registration of Marriage). Укладена у Нью-Йорку 7 листопада 1962 р. Набрала чинності 9 грудня 1964 р. Учасниками Конвенції є кілька десятків держав. Україна участі в ній поки що не бере.
   17. Двосторонні договори України із зарубіжними державами про правову допомогу та інші міжнародні угоди.
   Захисту прав дитини присвячені такі міжнародні правові документи:
   - Декларація прав дитини (1959 р.);
   - Декларація про захист жінок та дітей під час збройних конфліктів (1974 р.);
   - Декларація про соціальні та правові принципи щодо захисту та благополуччя дітей під час усиновлення на національному та міжнародному рівнях (1986 р.);
   - Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. Ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-ХІІ;
   - Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту та розвитку дітей у 90-ті роки (1990 р.);
   - Європейська Конвенція про усиновлення дітей (1967 р.);
   - Європейська Конвенція про визнання та посилення заходів щодо опіки дітей (1980 р.);
   - Європейська Конвенція прав дитини (1996 р.).