11.6. Векселі та чеки

   Законодавство України містить кілька дефініцій векселя. Зокрема, у ст. 21 “Основні характеристики векселів” Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18 червня 1991 р. зазначається: “Вексель — цінний папір, що посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити при настанні терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачеві). Випускаються такі види векселів: простий, переказний...”
   Дефініція чека міститься у ст. 34 “Чек” “Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік” від 31 травня 1991 р.: “Чеком визнається цінний папір, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження чекодавця банку сплатити тримачеві чека вказану у ньому суму.
   Чек має бути пред’явлений до оплати протягом терміну, встановленого законодавством”.
   Міжнародне приватне право до чеків та векселів тривалий час застосовувало принцип формальності. Він означав: за відсутності принаймні одного реквізиту із встановлених законодавством такий цінний папір визнавався недійсним. Принцип формальності перешкоджав широкому використанню векселів і чеків у сфері міжнародної торгівлі. Кожна держава встановлювала свої вимоги до векселя та чека. Так, вексель, належно оформлений у певній державі, міг бути нічим не вартим папірцем в іншій.
   З огляду на зазначене постала потреба уніфікувати вимоги до чеків та векселів. Таке завдання було виконане Женевськими вексельними конвенціями 1930 р. та Женевськими чековими конвенціями 1931 р.
   Женевські конвенції не містять дефініції векселя. Конвенція про уніфікований закон з переказних і простих векселів передбачила обов’язкові реквізити векселя, встановила вимоги до його складання і форми, індосаменту, акцепту, авалю, платежу, протесту проти неакцепту чи неплатежу, посередництва. Отже, цю Конвенцію можна вважати матеріально-правовою. Друга Конвенція є переважно колізійною. Вона враховує застосування до вексельних відносин національного законодавства різних держав. Основною колізійною прив’язкою цієї Конвенції є закон місця виконання зобов’язань.
   Втім, спираючись на Женевські конвенції, задовільної уніфікації вексельного законодавства країн світу досягти не вдалося. Окремі країни (у тому числі колишній СРСР) врахували норми Конвенцій у своєму національному законодавстві. Країни, у яких домінує англосаксонська система права, продовжували спиратися на положення англійського закону 1882 р. про векселі.
   Згадана у підрозділі “Джерела права” Конвенція ООН 1988 р. мала за мету запровадити єдиний засіб платежу і кредиту для міжнародного торговельного обороту. Конвенція спрямована на подолання відмінностей між двома провідними вексельними системами світу. Зазначена Конвенція є переважно матеріально-правовою.
   Коротко про Женевські чекові конвенції. “Конвенція про уніфікований закон про чеки” встановила обов’язкові реквізити чека, порядок його складання та форму, порядок передачі чека, його пред’явлення та платежу за ним. Регламентовано також правовідносини у зв’язку з регресом за неоплату чека. Встановлено, що таке “перекреслений чек”, “розрахунковий чек” тощо. Ця Конвенція містить матеріально-правові норми. Колізійна конвенція про чеки виконує завдання, аналогічні відповідній конвенції про векселі.