|
9.2. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності У ст. 2 “Види підприємств” Закону України “Про підприємства в Україні” зазначається, що у зв’язку з іноземним елементом відповідними видами підприємств можуть бути:
- спільні підприємства, засновані на базі об’єднання майна різних власників (змішана форма власності); у числі засновників спільного підприємства можуть бути юридичні особи та громадяни України та інших держав;
- підприємства, засновані на власності юридичних осіб і громадян інших держав (створення таких підприємств передбачається регулювати окремим законодавством України).
В об’єднання підприємств в Україні можуть входити підприємства інших держав.
Статтю 25 “Зовнішньоекономічна діяльність підприємства” зазначеного Закону сформульовано так:
“1. Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність.
2. Порядок використання виручки підприємства в іноземній валюті визначається валютним законодавством України.
3. Підприємство має право одержувати кредити від своїх зарубіжних партнерів. При цьому валюта зараховується на баланс підприємства і використовується ним самостійно. По одержаних підприємством кредитах держава відповідальності не несе.
Підприємство, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може відкривати за межами України свої представництва та виробничі підрозділи, утворення яких здійснюється за кошти підприємства.
4. Підприємство у своїй зовнішньоекономічній діяльності з питань економічної, технологічної, екологічної та санітарної безпеки контролюється державними органами”.
Стаття 2 “Суб’єкти підприємницької діяльності” Закону України “Про підприємництво” передбачає, що “…суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:
- громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;
- юридичні особи всіх форм власності, встановлених Закон України “Про власність”…”
Принагідно зазначимо, що ст. 1 “Підприємництво в Україні” спочатку було сформульовано так: “Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняттю торгівлею з метою одержання прибутку”.
Верховна Рада України Законом “Про внесення змін до статті 1 Закону України “Про підприємництво” від 22 лютого 2000 р. № 1481-ІІІ зазначену статтю виклала у такій редакції:
“Підприємництво — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкт підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Створення (заснування) суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством”.
У Законі України “Про підприємництво” є стаття, яка повністю присвячена іноземному елементу:
“Стаття 16. Діяльність іноземних підприємств
Іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України, на її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні, користуються такими ж правами і несуть такі ж обов’язки, що й громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції України, цього Закону та інших законодавчих актів України.
Особливості здійснення підприємницької діяльності на території України, на її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні іноземними юридичними особами визначаються законодавчими актами України”.
Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ має таку структуру:
Розділ І
Загальні положення
Стаття 1 Визначення термінів.
Стаття 2 Принципи зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 3 Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 4 Види зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 5 Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 6 Договори (контракти) суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та право, що застосовується до них.
Розділ ІІ
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Стаття 7. Основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 8. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 9. Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 10. Органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю.
Стаття 11. Принципи оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 12. Обов’язковий розподіл виручки від зовнішньоекономічної діяльності в іноземній валюті.
Стаття 13. Принципи митного регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 14. Ведення розрахунків та кредитування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 15. Страхування зовнішньоекономічних операцій.
Стаття 16. Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій.
Стаття 17. Заборона окремих видів експорту та імпорту.
Стаття 18. Порядок встановлення і використання технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних стандартів та вимог.
Стаття 19. Спеціальні імпортні процедури.
Стаття 20. Антимонопольні заходи у галузі зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 21. Державне замовлення.
Стаття 22. Облік зовнішньоекономічних операцій, звітність та аудит суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 23. Інформаційне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
Розділ ІІІ
Спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності
Стаття 24. Спеціальні економічні зони.
Стаття 25. Інші спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності.
Розділ ІV
Економічні відносини України з іншими державами та міжнародними міжурядовими організаціями
Стаття 26. Економічні відносини України з іншими державами.
Стаття 27. Відносини України з міжнародними міжурядовими економічними організаціями.
Розділ V
Захист прав і законних інтересів держави та інших суб’єктів зовнішньоекономічної і господарської діяльності України
Стаття 28. Захист прав і законних інтересів держави та інших суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України.
Стаття 29. Заходи України у відповідь на дискримінаційні та недружні дії іноземних держав.
Стаття 30. Обмеження реекспорту.
Стаття 31. Заходи проти недобросовісної конкуренції.
Розділ VI Відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності
Стаття 32. Загальні засади відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 33. Види та форми відповідальності у зовнішньоекономічній діяльності.
Стаття 34. Відповідальність України як держави.
Стаття 35. Відповідальність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 36. Порядок здійснення відповідальності.
Стаття 37. Спеціальні санкції за порушення цього або пов’язаних з ним законів України.
Розділ VIII
Порядок розгляду спорів у зовнішньоекономічній діяльності
Стаття 38. Розгляд спорів, що виникають у процесі зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 39. Спори, що виникають при застосуванні цього Закону.
У ст. 3 “Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності” Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” міститься перелік суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. У ній зазначається:
“Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:
– фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;
– юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;
– об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно із законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;
– структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;
– спільні підприємства за участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;
– інші суб’єкти діяльності, передбачені законами України.
Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно з частиною четвертою статті 2 цього Закону і законами України”.
Види зовнішньоекономічної діяльності, дозволені зазначеним Законом, сформульовані у ст. 4:
“До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб’єкти цієї діяльності, належать:
– експорт та імпорт товарів, капіталу та робочої сили;
– надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, в тому числі виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України, надання вищезазначених послуг іноземними суб’єктами господарської діяльності суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності України;
– наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша підготовка спеціалістів на комерційній основі;
– міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;
– кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;
– створення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб’єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;
– спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності, що включає створення підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;
– підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;
– організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб’єк-тів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у випадках, передбачених законами України;
– товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;
– орендні, в тому числі лізингові, операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;
– операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
– інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.
Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших) здійснюються без обмежень”.
|
