1.2. Система міжнародного приватного права

   Щодо природи норм міжнародного приватного права та його місця у системі права існують такі погляди:
   1. Міжнародне приватне право є частиною міжнародного публічного права.
   2. Міжнародного приватного права немає, а є внутрішнє законодавство, що стосується іноземців.
   3. Міжнародне приватне право — це поєднання внутрішнього законодавства і міжнародного публічного права.
   4. Міжнародне приватне право є окремою галуззю права, оскільки має окремий предмет і притаманні лише йому правові способи регулювання (колізійні та матеріально-правові норми).
   Навчальний курс “Міжнародне приватне право” традиційно складається з двох частин: загальної й особливої, або теоретичної та практичної.
   У загальній частині розглядаються питання, що стосуються джерел міжнародного приватного права, його принципів, учень про колізійні та матеріально-правові норми, загальних понять (національний режим, режим найбільшого сприяння, взаємність, реторсія, автономія волі, зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни, обхід закону, “кульгаючі” правовідносини, застереження про публічний порядок, цивільно-правовий статус держави, фізичних та юридичних осіб та ін.).
   Особлива частина охоплює такі питання:
   - право власності іноземців;
   - деліктні зобов’язання;
   - зовнішньоекономічні угоди;
   - міжнародні перевезення вантажів і пасажирів;
   - міжнародні кредитно-розрахункові відносини;
   - патентне право;
   - авторське право;
   - трудові відносини;
   - сімейне право;
   - спадкове право;
   - міжнародний цивільний процес;
   - міжнародний комерційний арбітраж.
   Система міжнародного приватного права як наука охоплює також питання історичного розвитку доктрини цього права, його теорій та концепцій, визначає способи вирішення його проблем. Міжнародне приватне право розвивається у тісному взаємозв’язку з порівняльним правознавством.
   Німецькі правники розуміють міжнародне приватне право передусім як колізійне. Англосаксонці до складу міжнародного приватного права включають і конфлікт юрисдикцій (це видно з наведеної статті з “Правничого словника Блека”). Правники окремих країн розуміють міжнародне приватне право як галузь, що охоплює колізійні норми, конфлікт юрисдикцій і правове становище іноземців. Французькі правники, крім зазначеного, у межах міжнародного приватного права розглядають окремі питання публічного права (французьке громадянство, в’їзд і перебування іноземців тощо).

   КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

   1. Суб’єкти міжнародного приватного права.
   2. Чи згодні ви з тезою, що кожна держава світу має своє міжнародне приватне право?
   3. Відносини, які регулює міжнародне приватне право.
   4. Види іноземного елемента.
   5. Хто започаткував міжнародне приватне право?
   6. Колізійні та матеріально-правові норми.
   7. Хто і коли вперше запровадив термін “міжнародне приватне право”?
   8. Чинники, що породжують колізію права.
   9. Основні тенденції розвитку міжнародного приватного права.
   10. Погляди щодо природи міжнародного приватного права.
   11. З яких частин складається навчальний курс дисципліни “Міжнародне приватне право” і які питання вони охоплюють?