§ 9. Привілеї й імунітети консульських представництв

   Недоторканність приміщень і території консульського представництва. Приміщення та територія консульського представництва недоторканні, але не абсолютно. Відповідно до Віденської конвенції про консульські зносини влада держави перебування не має права входити в ту частину консульських приміщень, що використовується безпосередньо для роботи консульської установи, без згоди голови консульської установи, призначеної ним особи чи голови дипломатичного представництва держави, яку представляють. Однак для вживання владою держави перебування невідкладних заходів захисту в консульських приміщеннях у випадках пожежі чи стихійного лиха згода названих осіб не є обов’язковою. На практиці держави нерідко прагнуть у двосторонніх консульських договорах надати недоторканності консульських приміщень більш абсолютний характер.
   Віденською конвенцією про консульські зносини на державу перебування покладений обов’язок уживати належні заходи для захисту консульських приміщень від усяких вторгнень чи нанесення збитку і для запобігання всяким порушенням спокою консульської установи чи образи її достоїнства.
   Недоторканність консульських архівів і документів є загальновизнаною звичаєво-правовою нормою міжнародного права. У Віденській конвенції про консульські зносина ця норма закріплена як така, що гарантує абсолютний імунітет. Тому консульські архіви та документи користуються недоторканністю незалежно від недоторканності консульських приміщень.
   Дещо відрізняється від правового режиму консульських архівів і документів зазначений у п. 3 ст. 35 Віденської конвенції порядок користування консульською валізою: “Консульська валіза не підлягає ані розкриттю, ані затримці. Однак у тих випадках, коли компетентна влада держави перебування має серйозні підстави думати, що у валізі міститься щось інше, крім кореспонденції, документів чи предметів, перерахованих у пункті 4 цієї статті, вони можуть вимагати, щоб валіза була розкрита в їх присутності уповноваженим представником держави, яку представляють. У тому разі, якщо влади держави, яку представляють, відмовляться виконати ці вимоги, валіза відправляється в місце відправлення”.
   Звільнення від податків і зборів. У міжнародній практиці тривалий час існував звичай надавати консульським установам фіскальні привілеї. У Віденській конвенції про консульські зносина ця норма сформульована більш виразно: консульські установи звільняються від обкладання чи стягнення податків або зборів будь-якого виду на: земельні ділянки, будинки чи частини будинків, що використовуються винятково для консульських цілей, якщо зазначене майно знаходиться у власності чи орендується від імені держави, яку представляють, чи якої-небудь фізичної чи юридичної особи, яка діє від імені цієї держави; угоди чи документи, що стосуються придбання зазначеного нерухомого майна, якщо держава, яку представляють, здобуває це майно винятково для консульських цілей. Фіскальні привілеї не поширюються на платежі за конкретні види обслуговування (ст. 18). Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні не згадує існування в консульських установ фіскальних привілеїв.
   Митні привілеї. Ст. 22 Віденської конвенції про консульські зносини встановлює для консульських установ такі самі митні привілеї, що і для дипломатичних представництв. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні не згадує існування в консульських установ митних привілеїв.
   Право користатися прапором і гербом. Віденська конвенція про консульські зносини закріплює у ст. 10 право вивішувати прапор і встановлювати емблему держави, яку представляють, на приміщенні, де розташована консульська установа, а також на резиденції голови цієї установи та на його засобах пересування. Аналогічну норму містить п. 22 Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні.