Квартирна плата

   Власники квартир багатоквартирних будинків зобов’язані вносити плату власнику будинку за обслуговування і ремонт будинку, в той час як наймачі квартир державного житлового фонду вносять плату за найм житла. Плата за користування житлом обчислюється виходячи із загальної площі квартири чи одноквартирного будинку. Розмір плати встановлюється Кабінетом Міністрів України. Крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами береться плата за комунальні послуги. Пільги за квартирну плату та плату за комунальні послуги встановлюються законодавством.
   Наймачі квартир (кімнат) державного житлового фонду вносять плату за найом житла, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Але відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про зміну порядку оплати за користування жилим приміщенням” від 15 грудня 1992 р. за № 11-92, дію ст. 66 Житлового кодексу України, яка передбачала плату за користування житлом, зупинено. Згідно з цим, щомісячні строки внесення квартирної плати, передбачені ст. 68, не діють. У той самий час плата за комунальні послуги відповідно до ст. 68 Житлового кодексу, повинна вноситися щомісячно. Плата за комунальні послуги вноситься понад плату за найом.
   Платежі за комунальні та інші послуги власниками квартир, наймачами й орендарями повинні вноситися не пізніше 10 числа кожного наступного місяця, якщо договором не встановлено інші строки. При простроченні внесення вказаної плати стягується пеня з розрахунку 1 відсоток несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
   Разом з тим дію цього положення зупинено Законом України “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” від 13 листопада 1996 р. У ст. 1 цього Закону зазначено, що у зв’язку з невиконанням державою зобов’язань, пов’язаних з виплатою заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню тимчасово забороняється нараховувати за розрахунками з 1 жовтня 1996 р. та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання та експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство).
   Цей Закон діє до моменту усунення Кабінетом Міністрів України причин, зазначених вище, і прийняття відповідного рішення Верховною Радою України.
   Оплата за користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду обчислюється виходячи із загальної площі квартири, одноквартирного будинку.
   Те, що чинним законодавством передбачено оплату наймачем жилого приміщення всієї корисної площі квартири, не змінює правил ст. 104 Житлового Кодексу, згідно з якими питання про можливість зміни договору найму жилого приміщення на вимогу члена сім’ї наймача може вирішуватися виходячи лише з розміру жилої площі.
   При визначенні кола осіб, які мають право користуватися жилим приміщенням, проживання дитини в другого з батьків не може вважатися передбаченим п. З ст. 71 Житлового Кодексу поміщенням на виховання до родичів дітей, за якими зберігається жиле приміщення.
   У майбутньому, в т. ч. відповідно до проекту Житлового Кодексу, пропонується визначати розмір квартирної плати з урахуванням норми жилої площі, підвищеної комфортності, упорядженості, технічного стану та місцезнаходження житла.
   Розмір плати встановлюється з розрахунку на 1 м² загальної площі. У гуртожитках за ліжко-місце. Норма загальної площі встановлюється у розмірі 21 м² на одну особу.
   В одинарному розмірі оплачується загальна площа, що має належати наймачеві та членам його сім’ї за встановленими нормами, а також зайва площа, якщо розміри її на всю сім’ю не перевищують норми загальної площі, яку належить мати одній особі.
   Плата за використання теплової та електричної енергії, газу, за водопостачання і каналізацію та інші послуги (використання радіотрансляційної точки, колективної телевізійної антени, телефону тощо) власниками квартир (будинків) наймачами, орендарями вноситься за затвердженими тарифами.
   Відносини між громадянами і виконавцями у наданні послуг з централізованого холодного та гарячого водопостачання, теплопостачання (центральне опалення) та водовідведення регулюються Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення” від 30 грудня 1997 р. за № 1497.
   Розподіл загальних витрат на освітлення, опалення, ремонт підсобних приміщень квартири, оплату користування телефоном та інші послуги у квартирах, в яких проживає два і більше власників, наймачів чи орендарів, провадиться за узгодженням між мешканцями квартири. У разі відсутності згоди плата розподіляється так:
   - за електроенергію при загальному лічильнику — пропорційно, потужності побутового електричного обладнання кожного власника, наймача, орендаря;
   - за користування телефоном — за чисельністю мешканців у квартирі (крім дітей дошкільного віку) незалежно від кількості переговорів. Міжміські телефонні розмови оплачуються особою, яка їх замовляла;
   - за газ, опалення, освітлення підсобних приміщень квартири — за чисельністю членів сім’ї, які проживають у квартирі, а також і тимчасових мешканців і дітей, починаючи із шкільного віку.
   Тимчасова відсутність члена сім’ї (в тому числі колишнього) власника жилого будинку чи квартири не позбавляє його права користування жилим приміщенням. Він втрачає це право тільки в разі вибуття на інше постійне місце проживання і припинення внаслідок цього сімейних стосунків із власником.
   За відсутності між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім’ї угоди про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин (щодо плати за користування житлом і комунальні послуги) застосовуються правила ст. 162 Житлового Кодексу. Інших прав і обов’язків наймача жилого приміщення на колишніх членів сім’ї власника законом не поширено.
   Якщо між власником і колишнім членом його сім'ї не було угоди про безоплатне користування жилим приміщенням і останній не сплачує квартирну плату за комунальні послуги добровільно, власник вправі пред’явити до нього позов про стягнення належних за це сум.
   Спори між власниками, наймачами, орендарями у квартирах, в яких проживає два і більше власників, наймачів, орендарів, про ремонт, прибирання і використання підсобних приміщень, розподіл витрат на оплату комунальних та інших послуг розв’язуються судом.
   Власник квартири має право за згодою всіх членів сім’ї здавати в оренду квартиру чи кімнати квартири. Їх використання обумовлюється договором оренди, укладеним з власником квартири у письмовій формі.
   Розмір орендної плати за жилі приміщення узгоджується між сторонами. При визначенні орендної плати враховуються площа приміщень, що здаються в оренду, фактичні витрати власника житла на обслуговування та ремонт будинку, сума відшкодування власникові вартості на відновлення житла та інші витрати. Орендодавці (власники квартир) зобов’язані подавати податковій інспекції декларацію про доходи від житла, переданого в оренду. Власники квартир багатоквартирних будинків зобов’язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.
   Плата за користування жилим приміщенням за договором піднайму
   Договір піднайму — сплатний договір. Однією із суттєвих умов є угода між наймачем і піднаймачем про сплату за користування жилими приміщеннями і витрат за комунальні послуги. Оплата встановлюється за згодою сторін.
   Хоча розмір плати за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги за договором піднайму встановлюється угодою сторін, він не може перевищувати розміру квартирної плати, що сплачується наймачем за дане приміщення (частину приміщення), і відповідної частини його витрат по оплаті комунальних послуг.