151. Законодавчі вимоги щодо реклами

   Згідно зі ст.7 Закону, основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.
   У рекламі забороняється:
   - поширювати інформацію про товари, виробництво, обіг чи ввезення на митну територію України яких заборонено законом;
   - вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб;
   - подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;
   - використовувати засоби і технології, які діють на підсвідомість споживачів реклами;
   - наводити твердження, дискримінаційні щодо осіб, які не користуються рекламованим товаром;
   - використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України, звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви органів державної влади України, крім випадків, передбачених законом;
   - рекламувати товари, які підлягають обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального дозволу, ліцензії, у разі відсутності відповідного сертифіката, ліцензії;
   - вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без згоди цієї особи;
   - імітувати або копіювати текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі інших товарів, якщо інше не передбачено законами України у сфері інтелектуальної власності; рекламувати послуги, пов'язані з концертною, гастрольною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, без інформації про використання чи невикористання фонограм виконавцями музичних творів. Ця інформація повинна займати на афішах, інших рекламних засобах щодо конкретної послуги не менше 5 відсотків загальної площі, обсягу всієї реклами;
   - поширювати рекламу (включаючи анонси кіно- і телефільмів), яка містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності. Анонси фільмів, які мають обмеження щодо глядацької аудиторії, розміщуються лише у час, відведений для показу таких фільмів.
   Одним з видів забороненої реклами, виходячи зі ст.7 Закону, є підсвідома реклама, потенційні споживачі якої навіть не усвідомлюють, що вони зазнають її впливу. Характерним прикладом є вставка у фільм реклами, що є настільки короткою, що глядачі не уявляють її зорово, однак вона впливає на їх підсвідомість.
   Виходячи зі змісту ст.7 Закону “Про рекламу”, рекламою, що порушує вимоги законодавства, може бути визнана реклама, що порушує вимоги як стосовно її змісту, так і часу, місця і засобу її розповсюдження.
   Закон містить обов' язок рекламодавця на вимогу розповсюджувача реклами надати документи, необхідні для розповсюдження реклами. Хоча це не вказано безпосередньо в Законі, однак зрозуміло, що цього обов'язку рекламодавця відповідає право розповсюджувача реклами вимагати надання відповідних документів.
   Реклама про проведення конкурсів, лотерей, розиграшів призів тощо повинна містити інформацію про умови, місце та строки їх проведення. Інформація про будь-які зміни умов, місця та строків проведення конкурсів, лотерей, розиграшів призів тощо має подаватися у тому ж порядку, в якому вона була розповсюджена.
   Реклама про зниження цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення зниження цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру зниження до попередньої ціни реалізації товару.
   Гучність звуку реклами, що транслюється по телебаченню і радіо, не повинна перевищувати гучність звуку поточної програми, передачі.
   Розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, не вважається рекламою.
   Труднощі в практиці викликає відокремлення реклами від іншої інформації. Тому важливе значення мають спеціальні вимоги щодо ідентифікації реклами, що містяться в ст. 9 Закону. Перша з них стосується будь-якої реклами — реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу. Внаслідок цього інформація має бути доступною для розпізнавання її споживачами як реклама безпосередньо в момент її розповсюдження незалежно від форми або використовуваних засобів розповсюдження, без спеціальних знань або без застосування технічних засобів.
   Спеціальні вимоги стосуються реклами на телебаченні і радіо: реклама у теле- і радіопередачах, програмах повинна бути чітко відокремлена від інших програм, передач на їх початку і наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів, титрів, рекламного логотипу або коментарів ведучих з використанням слова “реклама”.
   Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи чи товару, є рекламою і має бути вміщений під рубрикою “Реклама” чи “На правах реклами”.
   Така вимога зумовлена тим, що нерідко при порівняльному аналізі тієї або іншої продукції і товарів, які часто зустрічаються на сторінках газет та в радіо- і телевізійних передачах, важко провести межу між інформацією, що є рекламою, та інформацією, що не є такою. Для визнання інформаційного, авторського або редакційного матеріалу рекламою обрані два критерії: 1) звертання уваги споживачів на конкретну особу або товар; 2) формування або підтримка обізнаності та інтересу споживачів реклами до цих особи чи товару.
   Отже, звертання уваги споживачів реклами в радіо-, теле-, відео-, аудіо- і кінопродукції, а також у друкованій продукції на конкретний товар або на його виробника для формування і підтримки інтересу до них можливо за Законом тільки за належного повідомлення про це шляхом вказівки “На правах реклами” або під рубрикою “Реклама”.
   Логотип телерадіоорганізації, яка здійснює трансляцію програм, передач, не вважається рекламою.
   Забороняється прихована реклама — інформація про особу чи товар у програмі, передачі, публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм, передач, публікацій.
   Порівняльна реклама визначена в ст.1 Закону як реклама, яка містить порівняння з іншими особами та/або товарами іншої особи.
   Згідно зі ст.11 Закону відносини, що виникають у зв'язку з порівняльною рекламою, регулюються законодавством України про захист від недобросовісної конкуренції. Відповідальність за неправомірне порівняння в рекламі несе рекламодавець. Рішення про визнання порівняння в рекламі неправомірним приймають органи державної влади, визначені в ст.26 Закону.