152. Обмеження щодо окремих видів реклами

   Поряд із загальними обмеженнями щодо реклами в розділі II Закону містяться спеціальні вимоги щодо найпоширеніших різновидів реклами — реклами на телебаченні і радіо, у друкованих засобах масової інформації, з використанням електрозв'язку, зовнішньої реклами, внутрішньої реклами, реклами на транспорті і під час демонстрування кіно- та відеофільмів.
   Найжорсткіші вимоги сформульовані щодо реклами на телебаченні і радіо (ст.13 Закону), оскільки це найбільш поширене і доступне джерело реклами і розміщення реклами на ньому часто викликає серйозні нарікання і незадоволення численних глядачів.
   Законодавством визначено, що час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати 15 відсотків фактичного обсягу мовлення протягом астрономічної доби телерадіоорганізацією будь-якої форми власності. Це вимога не поширюється на телерадіоор-ганізації, які здійснюють трансляцію на каналах мовлення, призначених виключно для розповсюдження реклами.
   Частка реклами протягом кожної астрономічної години фактичного мовлення не повинна перевищувати 20 відсотків.
   Трансляція концертно-видовищних програм, передач може перериватися рекламою за умови, що між рекламними вставками програма, передача триває не менш 30 хвилин.
   Реклама під час трансляції спортивних програм, передач розміщується в перервах між їх частинами.
   Під час трансляції кіно- і телефільмів реклама розміщується перед початком фільму та/або після закінчення фільму.
   Трансляція кіно- і телефільмів, за умови їх тривалості до 42 хвилин, не може перериватися рекламою або будь-яким редакційним, авторським чи інформаційним матеріалом (включаючи анонси, програм, передач).
   Щодо реклами послуг, що надаються з використанням електрозв'язку Закон України “Про рекламу” (ст.15) забороняє розповсюдження реклами з використанням телексного або факсимільного зв'язку. Також забороняється використовувати для розповсюдження реклами безоплатні номери телефонів: міліції, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони та інших аварійних служб. Ст.15 Закону також містить вимогу, що реклама послуг, що надаються з використанням електрозв'язку, в тому числі телефонного, при розповсюдженні її в рекламних засобах має містити точну інформацію про: зміст рекламованої послуги; вартість рекламованої послуги; вікові та інші обмеження, встановлені законодавством і виробником послуги щодо кола споживачів рекламованої послуги; платне чи безоплатне використання каналу телефонного зв'язку при наданні рекламованої послуги і вартість однієї хвилини телефонного зв'язку при отриманні послуги у відповідному регіоні; повне ім'я, найменування, адреса надавача рекламованої послуги.
   До зовнішньої реклами відноситься реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїзною частиною вулиць і доріг.
   Забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами:
   - на пішохідних доріжках і алеях;
   - у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини;
   - поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від краю проїжджої частини.
   Розміщення зовнішньої реклами на пам'ятниках та в межах зон охорони пам'яток національного або місцевого значення, в межах об'єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням з центральними або місцевими органами виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
   Перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, встановлений Законом, є вичерпним (ст.16 Закону).
   До внутрішньої реклами відноситься реклама, що розміщується всередині будинків і споруд.
   Забороняється розміщення внутрішньої реклами у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, дошкільних навчальних закладах, середніх загальноосвітніх школах та спеціалізованих загальноосвітніх закладах освіти.
   Реклама на транспорті — це реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.
   Забороняється розміщення на транспортних засобах:
   - реклами, яка повторює чи імітує кольоровографічні схеми спеціальних та оперативних транспортних засобів;
   - реклами із нанесенням світлоповертаючих матеріалів;
   - реклами, яка супроводжується звуковими чи світловими сигналами.
   Щодо реклами під час демонстрування кіно- та відеофільмів існує єдине обмеження — заборона переривати для реклами демонстрацію художніх і документальних фільмів у кінотеатрах, відео-салонах та інших місцях, де здійснюється публічний показ кіно-, відео-, слайдфільмів (ст.19 Закону).
   Значні заборони введені щодо реклами для дітей і за участю дітей з метою їхнього захисту від неналежної реклами, беручи до уваги те, що їх легше ввести в оману через відсутність життєвого досвіду.
   Так, забороняється реклама:
   - з використанням зображень дітей, які споживають або використовують продукцію, призначену тільки для дорослих чи заборонену законом для придбання або споживання неповнолітніми;
   - з інформацією, яка може підірвати авторитет батьків, опікунів, піклувальників, педагогів та довіру до них дітей;
   - з вміщенням закликів до дітей придбати продукцію або звернутися до третіх осіб з проханням зробити покупку;
   - з використанням зображень справжньої або іграшкової зброї, вибухових пристроїв.
   Реклама не повинна містити зображення дітей у небезпечних ситуаціях чи за обставин, що у разі їх імітації можуть завдати шкоди дітям або іншим особам, а також інформації, здатної викликати зневажливе ставлення дітей до небезпечних для здоров'я і життя ситуацій.
   Реклама не повинна завдавати дітям моральної чи фізичної шкоди, викликати у них відчуття неповноцінності.
   Реклама не повинна вказувати на можливість придбання рекламованого товару, розрахованого переважно на дітей, кожною сім'єю без урахування можливостей її бюджету.
   Реклама не повинна створювати у дітей враження, що володіння рекламованою продукцією дає їм перевагу над іншими дітьми.