110. Обмеження прав сторін за договором комерційної концесії

   Для договорів комерційної концесії характерні обмежувальні умови, тобто умови, реалізація яких обмежує права сторін, а також може привести до обмеження конкуренції на відповідному ринку. Найчастіше такі умови пов'язані з закріпленням за користувачем визначеної території, на якій не можуть працювати ні інші користувачі, ні сам правоволоділець, або з забороною для користувача вступати з правоволодільцем у конкуренцію як самостійно, так і шляхом одержання аналогічних прав у конкурентів правоволодільця (причому ця заборона може діяти протягом певного строку і після припинення дії договору).
   В кожному конкретному випадку обмежувальні умови мають потребу в аналізі з точки зору антимонопольно-конкурентного законодавства, що вимагає вивчення як загальної ситуації на певному товарному ринку, так і з'ясування того положення, що займають на цьому ринку сторони договору. Якщо буде встановлено, що обмежувальні умови договору порушують антимонопольно-конкурентное законодавство, вони можуть бути визнані судом недійсними.
   Договір комерційної концесії може передбачати конкретний обсяг використання отриманих користувачем від правоволодільця виключних прав і комерційної інформації (наприклад, по вартості або кількості вироблених товарів або наданих послуг, використанню їх на одному підприємстві або на певній кількості підприємств і тлі.), причому з зазначенням або без зазначення території використання (наприклад, торгівля певним видом товарів чи надання відповідних послуг тільки в даному регіоні). Такого роду обмеження підприємницької діяльності, що випливають з договірних умов, будучи, по суті, обмеженнями конкуренції на відповідному ринку, не можуть порушувати заборони антимонопольно-конкурентного законодавства і повинні виключати мету монополізації певного ринку або обмеження доступу певних споживачів до товарів і послуг. Разом з тим за умовами договору комерційної концесії допускаються обмеження (самообмеження) прав сторін. Правоволоділець може прийняти на себе зобов'язання не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території. В цьому випадку користувач здобуває, по суті, монопольні можливості на певному ринку, оскільки на ньому вже не можуть виступати з аналогічними товарами чи послугами ні інші користувачі, ні правоволоділець.
   З свого боку, користувач може прийняти на себе зобов'язання про відмову від конкуренції з правоволодільцем на території, де діє договір комерційної концесії, або про відмову від одержання аналогічних прав у конкурентів чи можливих конкурентів правоволодільця (включаючи, наприклад, відмову від придбання значних часток участі в їхньому статутному капіталі). Це гарантує правоволодільцю можливість самостійно працювати на певному ринку. До числа можливостей добровільного обмеження прав користувача закон відносить також його зобов'язання погоджувати з правоволодільцем місце розташування та оформлення комерційних приміщень, які використовуються при реалізації наданих правоволодільцем виключних прав.
   Кожна з наведених умов не повинна порушувати встановлених законом антимонопольних заборон (під погрозою визнання їх недійсними). Два види можливих обмежувальних умов договору оголошені нікчемними (чч. 2-3 ст.1122 ЦК України). До них віднесені умови, за якими або правоволоділець одержує право визначати ціну товарів, які реалізуються користувачем (робіт чи послуг), як у виді конкретної ціни, так і шляхом встановлення її верхньої чи нижньої межі, або користувач вправі яким-небудь чином обмежувати коло своїх споживачів-замовників, надаючи послуги винятково покупцям-замовникам, що мають місцезнаходження на території, визначеної в договорі. В іншому випадку мова могла б йти про спробу розподілу ринку (шляхом фактичного прикріплення споживачів до строго визначеного виробника), умови збуту на якому, по суті, диктував би правоволоділець, що не бере участь у ньому. Виключення територіальних обмежень для послугоотримувачів дає можливість виступати в цій якості більш широкому колу споживачів, яким користувач за концесійним договором не зможе відмовити в наданні відповідних товарів або послуг.