91. Укладання попередніх договорів

   Відносини щодо укладання попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України, зокрема ст.635, з урахуванням особливостей, передбачених нормами глави 20 Господарського кодексу України.
   За цілями і наслідками, що настають у результаті укладання договорів, вони поділяються на попередні та основні. Сутність попереднього договору полягає в тому, що його сторони зобов'язуються в майбутньому укласти основний договір (на передачу майна, виконання робіт, надання послуг). Попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов'язуються у певний строк укласти господарський договір. Попередній договір називають також “договір про договір”. Такий договір необхідний стосовно тих господарських відносин, у яких для укладання основного договору треба здійснити ряд дій, без яких його неможливо укласти, наприклад, підряд на капітальне будівництво складного об'єкта. Сторони повинні визначити істотні умови основного договору в попередньому договорі, і укласти основний господарський договір вони повинні на умовах, передбачених попереднім договором. У попередньому договорі може бути зазначений строк укладання основного. За відсутністю такої умови вважається, що основний договір повинен бути укладений протягом одного року з моменту підписання попереднього договору.
   Умови попереднього договору повинні дозволяти установити предмет, а також інші істотні умови майбутнього основного договору. Конкретні умови, визначення яких необхідно в попередньому договорі, залежать від виду основного договору і тих умов, що визначені в законодавстві в якості істотних для даного виду договору. Так, сторони можуть укласти договір, за яким суб'єкт господарювання зобов'язується продати покупцеві, а покупець купити будівельні матеріали на початку літнього сезону. У зазначеному попередньому договорі обов'язково повинні міститися умови, що дозволяють визначити ті будівельні матеріали, які у майбутньому будуть продані, їхню продажну ціну, кількість, асортимент, якість, тобто необхідно визначити всі позиції, які дозволять у майбутньому визначити істотні умови основного договору. До укладання попередніх договорів не застосовується загальний процедурний порядок укладання господарських договорів. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо вона не встановлена, у письмовій формі (ст. 635 ЦК).
   Сторона попереднього договору зобов'язана в строк не пізніше одного року з моменту укладання попереднього договору, укласти основний господарський договір. В тому випадку, коли сторона, що уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладання основного договору, друга сторона має право вимагати укладання такого договору в судовому порядку. Крім того, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладання договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, спричинені простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
   Між сторонами, що уклали попередній договір, існує зобов'язання укласти основний договір у строк, встановлений попереднім договором, що не перевищує одного року з моменту його укладання. Підставою припинення цього зобов'язання, так само як і попереднього договору, є юридичний факт — закінчення строку, протягом якого сторони повинні укласти основний договір, за умови, що жодна зі сторін не направить проект основного договору другій стороні в межах зазначеного строку.
   Попередній договір необхідно відрізняти від угод про наміри, що мають велике поширення на практиці. В угодах про наміри (частіше їх називають протоколами про наміри) лише фіксується бажання сторін вступити в майбутньому в договірні відносини. Однак сама угода про наміри не породжує яких-небудь прав і обов'язків у сторін, якщо в неї не встановлено інше. Тому відмовлення одного з учасників угоди про наміри укласти передбачений такою угодою договір не тягне для нього яких-небудь правових наслідків і може тільки вплинути на його ділову репутацію. Угода сторін про наміри (протокол про наміри і т.п.) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.