4. Законодавче визначення поняття підприємництва

   Наявність вільного підприємництва служить однією з визначальних ознак ринкової економіки. Перехід економіки до ринкових відносин неминуче пов'язаний із становленням і розвитком підприємництва.
   Для того, щоб правильно оцінити сучасний стан і якісний рівень правового регулювання підприємництва в Україні, необхідно звернутися до історії питання, тобто до історії появи легального поняття підприємницької діяльності, а також становлення правових інститутів, присвячених регулюванню підприємницької діяльності та пов'язаних з нею відносин.
   У Законі України “Про підприємництво”, що діяв раніше, вперше в українському законодавстві було надане легальне визначення поняття підприємницької діяльності. У ст.1 Закону “Про підприємництво” підприємництво визначалось як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою одержання прибутку, що здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
   З урахуванням новизни і великого методологічного значення цього поняття представляється виправданим те, що це легальне визначення було досить об'ємним, у ньому містилися ознаки, що характеризують підприємницьку діяльність. При цьому важливим було і те, що ст. 1 Закону поряд із зазначеною нормою-дефініцією містила іншу норму, спрямовану на відокремлення підприємницької діяльності від інших подібних видів діяльності. Як вказувалось в ч.2 ст.1 Закону “Про підприємництво”, створення (заснування) суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством.
   Багато положень Закону “Про підприємництво” було перенесено в Господарський кодекс України, у зв'язку з чим, щоб уникнути дублювання тих самих положень у різних законодавчих актах, Закон “Про підприємництво” був визнаний таким, що втратив чинність з моменту введення в дію Господарського кодексу України, тобто з 1 січня 2004 р. Поняття підприємництва було перенесене в главу 4 “Господарська комерційна діяльність (підприємництво)” і відтворене в Господарському кодексі України з деякими змінами.
   Приділяючи особливе значення правовому регулюванню відносин за участю підприємців, законодавець, по-перше, указав на них у ст.З Господарського кодексу в складі господарської діяльності, що регулюється господарським законодавством. Згідно з ч.2 ст.З ГК господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва — підприємцями. При цьому законодавець не обмежився цим, а сформулював також визначення поняття підприємницької діяльності.
   Основні положення про підприємництво містяться в главі 4 Господарського кодексу України. При цьому, сама дефініція міститься в ст.42 Господарського кодексу “Підприємництво як вид господарської діяльності”, де визначена така легальна дефініція: підприємництво — це самостійна, ініціативна, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
   Вважаємо, що легальне визначення підприємницької діяльності може викликати певну критику, що обумовлюється насамперед невисоким рівнем узагальнень, наданих у визначенні. Однак цей же недолік властивий багатьом легальним визначенням економічних і правових понять (категорій), що містяться в різних законах.
   Разом з тим, не можна не відзначити, що поряд з легальним визначенням у ст.42 ГК України, указівка на різні ознаки і засади підприємницької діяльності знаходяться в ст. 43 “Свобода підприємницької діяльності”, ст.44 ГК “Принципи підприємницької діяльності”, ст.49 “Відповідальність суб'єктів підприємництва” та ін.
   Таким чином, фактично обсяг легального визначення поняття підприємницької діяльності значно розширений за рахунок положень, що містяться в інших статтях Господарського кодексу, які регулюють як підприємництво, так і в цілому господарську діяльність.
   В Україні поняття підприємництва (підприємницької діяльності) багатократно використовується в законах та інших нормативно-правових актах як дане, однак легальне визначення цього поняття міститься в Господарському кодексі України (ст.42). У легальній дефініції виділено шість ознак (елементів), з яких п'ять ознак характеризують сутнісну сторону підприємницької діяльності, що відрізняє її від інших видів економічної і господарської діяльності, а шоста ознака характеризує суб'єктний склад підприємницької діяльності.
   Слід підкреслити велике значення послідовної позиції законодавця, який зберіг легальне визначення поняття підприємницької діяльності та заклав тим самим необхідну методологічну основу для спеціального правового регулювання відносин, що виникають у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.
   Легальна дефініція поняття підприємництва має важливе значення для правової кваліфікації відносин та вирішення питання про те, чи є здійснювана господарська діяльність підприємницькою чи ні. Хоча труднощі такого порядку зустрічаються у правозастосовчій практиці, однак вони не носять розповсюдженого характеру, оскільки в ст.42 Господарського кодексу України міститься розгорнуте визначення підприємництва, що як вихідна правова норма-дефініція поряд з іншими первинними (відправними) нормами визначає основи правового впливу в сфері підприємництва. Тому легальне визначення поняття підприємництва має велике значення в механізмі правового регулювання відносин у сфері підприємництва.