2.11. Теорія покарання Бентама

   Англійський учений Бентам (1748-1832) розробив свою теорію покарання, що вплинула на розвиток науки про злочинність. Цей досвід він виклав у роботі "Паноптикум" - трактаті про раціональне облаштування в'язниць на засадах одиночного утримання та центрального нагляду з наявністю необхідних майстерень, шкіл, лікарень задля виправлення та перевиховання ув'язнених. Бентам сконструював ідеальну модель злочинця та процесу прийняття ним рішення перед вчиненням злочинного діяння. Той оцінює позитивні та негативні наслідки порушення закону й залежно від того, що злочин принесе більше - позитивного чи негативного, вирішує, вчинити його або не вчинити.
   Бентам вивів низку принципів призначення покарання злочинцям:
   - потрібно, щоб зло покарання перевершувало вигоду злочину;
   - чим менша неминучість покарання, тим більшою повинна бути строгість його;
   - чим тяжчий злочин, тим більше можна зважити на покарання жорстоке для подальшої надії запобігти злочинові;
   - однакові покарання за однакові злочини не повинні бути, що накладаються на всіх злочинців без вилучення. Слід взяти до уваги обставини, що мають уплив на чутливість.