§ 1. Поняття безготівкових розрахунків. Співвідношення понять “розрахунки”, “безготівкові розрахунки” та “розрахункові правовідносини”

   Необхідно зазначити, що як у науці, так і на практиці застосовуються різні тлумачення терміну “розрахунки”. Зокрема, досить поширеною є точка зору, відповідно до якої під розрахунками слід розуміти виключно грошові відносини. Так, автори “Фінансово-кредитного словника” визначають “розрахунки у народному господарстві СРСР” як “грошові відносини між соціалістичними підприємствами і організаціями, між ними та населенням з приводу реалізації продукції, товарів, виконаних робіт та наданих послуг, оплати праці, виплати інших доходів населенню, розподілу та перерозподілу національного доходу, повернення кредитів” . В іншому довідковому виданні під розрахунками розуміється “система економічних відносин в соціалістичних країнах між державою, підприємствами, організаціями, установами та населенням в процесі реалізації товарів і послуг, оплати праці, а також при розподілі та перерозподілі національного доходу через бюджет і в процесі банківського кредитування... В СРСР вони мають дві форми: готівкову та безготівкову”. Тобто, і в цьому виданні розрахунки визначаються виключно як грошові відносини.
   Поряд з вищенаведеною точкою зору в юридичній та в економічній літературі термін “розрахунки” використовується у стійкому словосполученні “грошові розрахунки” . Отже, фахівці, застосовуючи це поняття у такому контексті, визнають, що існують і негрошові форми розрахунків. Зокрема, О. С. Компанеєць та Е. Г. Полонський визначають в своїй науковій праці, що “безготівкові розрахунки не є синонімом безгрошових розрахунків”.
   Застосування у радянський період як в науці, так і на законодавчому рівні терміну “розрахунки” для позначення виконання зобов'язань виключно в грошовій формі, на наш погляд, пояснюється тим, що у Радянському Союзі тривалий час були заборонені будь-які негрошові форми розрахунків, а також відстрочка платежу у вигляді товарного кредиту, та, відповідно, вексельна форма розрахунків.
   У законодавстві України термін “розрахунки” вживається у різних значеннях. Зокрема, в деяких нормативних актах під розрахунками розуміються виключно грошові розрахунки (наприклад, стаття 13 Закону України “Про споживчу кооперацію”). В інших актах законодавства України розрахунки не обмежуються виключно готівковою та безготівковою грошовими формами. Так, у ст. 1 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” визначено, що для здійснення розрахунків можуть бути використані цінні папери. Відповідно до ст. З цього Закону в Україні використовуються такі види цінних паперів, як акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання республіки, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, приватизаційні папери, векселі. Таким чином, згідно з цим законом розрахунки можуть бути грошовими та не грошовими (зокрема цінними паперами). Найбільш чітко можливість здійснення розрахунків у негрошовій формі визначена в податковому законодавстві України. Відповідно до п. 1.19 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під бартером (товарним обміном) слід розуміти господарську операцію, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).
   Неоднозначність застосування терміна “розрахунки” в законодавстві України зумовлена, зокрема, тим, що і в сучасній юридичній науці визначення розрахунків досить часто обмежується виключно грошовою сферою.
   Зокрема, О. П. Подцерковний, визначаючи термін “розрахунки”, звертається до етимології цього поняття. Аналізуючи визначення слова “розрахунок” у тлумачному словнику С. І. Ожегова, він приходить до висновку, що “це поняття визначається через поняття “платити”, або “здійснювати платіж” як повернення грошей в якості відшкодування чого-небудь або надання послуги за послугу”. Тобто, виходячи з висновку вченого, у вищезазначеному словнику терміни “розрахунки” та “платіж” є тотожними, а отже, розрахунки можуть здійснюватися виключно в грошовій формі. Проте далі вчений в якості ще одного аргументу виключно грошового характеру розрахунків використовує розмежування термінів “розрахункові відносини” та “платіжні відносини”. Зокрема він зазначає, що “якщо платіжні операції включають весь набір механізмів, які надають можливість суб'єктам господарювання виконувати свої матеріально-правові зобов'язання, то розрахункові операції сприяють виключно грошовому виконанню таких обов'язків”. Таким чином, О. П. Подцерковний вважає, що платежі можуть бути здійснені як в грошовій, так і в негрошових формах, на відміну від розрахунків, які є винятково грошовими відносинами.
   Необхідно зазначити, що, як і у випадку з терміном “розрахунки”, поняття “платіж” досить часто використовується в юридичній та економічній літературі у словосполученні “грошовий платіж”.
   На нашу думку, причиною обмеження О. П. Подцерковним кола розрахунків виключно грошовою формою є те, що він ототожнює поняття “розрахунки”, та “розрахункові правовідносини”. З цією точкою зору не можна погодитися з таких міркувань. У юридичній літературі під розрахунковими правовідносинами розуміють урегульований нормами права окремий, самостійний вид суспільних відносин, які виникають між учасниками при здійсненні безготівкових розрахунків через кредитні установи.
   Зокрема Я. А. Кунік визначає розрахункові відносини як “правовідносини, що виникають внаслідок такого урегулювання відносин з розрахунків, при якому суб'єкти зазначених відносин не співпадають з суб'єктами вихідного відношення, яке є підставою розрахунків” . З його точки зору, головною ознакою, яка дозволяє виділити розрахункові відносини в якості самостійного виду суспільних відносин, відокремити їх від базових товарно-грошових відносин, є участь в цих відносинах особливого учасника — банку чи іншої кредитної установи.
   Поділяючи цю точку зору, В. Ф. Кузьмін визначає додатковий критерій самостійності розрахункових відносин — особливу правову регламентацію.
   Аналогічну позицію займає й Ф. X. Ліберман, який зазначає, що “коли у передбачених законом випадках госпорган сплачує готівковими грошима за продукцію або товари, він здійснює грошові розрахунки, але в цьому випадку немає особливих розрахункових правовідносин.
   О. П. Подцерковний також є прихильником вищевикладеної точки зору щодо критеріїв самостійності розрахункових правовідносин, які виникають при здійсненні безготівкових розрахунків через установи банків або інші кредитні установи. Зокрема, він зазначає, що розрахункові відносини “являють собою особливе коло суспільних відносин процедурного характеру, які реалізують виконання грошових платежів у майнових зобов'язаннях”. Проте, говорячи про товарообмінні операції (бартерні угоди), він зазначає, що “хоча в цьому випадку має місце поняття розрахунків, його, здається, не можна беззастережно віднести до площини розрахункових, по суті, виключно грошових відносин”.
   Поділяючи вищевикладсну позицію фахівців щодо самостійності розрахункових правовідносин та їх виключно грошового характеру, не можна погодитися з точкою зору Подцерковного О.П. щодо ототожнення понять “розрахункові правовідносини” та “розрахунки”, обмежуючи коло останніх виключно грошовою формою. У словнику С. І. Ожегова, до якого звертався О. П. Под-церковний для з'ясування поняття “розрахунок”, надані такі значення цього слова, як “розрахувати”, “звільнення з виплатою заробленого”, “намір, пропозиція”, “користь”, “економія”, “військовий підрозділ”, “бути в розрахунку — не мати боргу (рос. — не должен), не зобов'язаний”. Тобто, в останньому значенні під розрахунком розуміється відсутність боргу, зобов'язання. В цьому словнику словосполучення “мати борг (рос. — должен)” розкривається через такі значення, як “зобов'язаний сплатити борг” та “зобов'язаний зробити що-небудь”. Слова “платіж”, “платити” С. І. Ожегов визначає як надання коштів в рахунок певного відшкодування (наприклад, за товар або в рахунок погашення боргу). Таким чином, під словом “розрахунок” у зазначеному виданні розуміється повне або часткове погашення боргу: або грошовими коштами — тобто, шляхом платежу, або будь-яким іншим чином — в тому числі послугою за послугу чи товаром за товар.
   Проаналізувавши визначення у зазначеному тлумачному словнику поняття “розрахунок”, “мати борг” та “платіж”, можна зробити висновок, що поняття “розрахунок” є більш широким, ніж поняття “платіж”, і означає повне або часткове погашення боргу шляхом платежу грошовими коштами або шляхом застосування будь-якого іншого способу розрахунків.
   Таким чином, термін “розрахунки” розглядають в декількох значеннях. По-перше, під розрахунками розуміють будь-який спосіб припинення зобов'язань (як грошових, так і негрошових) між сторонами, в тому числі виконання зобов'язання в натурі та зарахування однорідних зустрічних (послідовних) вимог (широке значення терміна “розрахунки”). По-друге, під поняттям “розрахунки” розуміють саме грошові зобов'язання (обов'язки) сторін, платежі (вузьке значення терміна “розрахунки”). У цьому значенні поняття “розрахунки” нерідко обмежують сферою безготівкових розрахунків, які здійснюються суб'єктами господарювання через фінансово-кредитні установи. Терміни “розрахунки” та “розрахункові правовідносини” не є тотожними. Розрахункові правовідносини — це врегульовані нормами права відносини, які виникають у процесі здійснення безготівкових розрахунків через установи банків або не-банківські фінансові установи. Тобто, обов'язковим суб'єктом цих правовідносин є банк або небанківська фінансова установа.