§ 3. Поняття та склад банківської системи України

   Відповідно до статті 4 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, які створені і діють на території України відповідно до положень Закону України “Про банки і банківську діяльність”.
   Таким чином, банківська система України є дворівневою. Як ми вже з'ясували, така система передбачає наявність центрального банку держави та комерційних банків.
   Звертаємо увагу на те, що законодавець для позначення другого рівня банківської системи України використав дуже загальний термін — “інші банки”. Тобто, на другому рівні знаходяться всі банки, крім Національного банку України. І в цьому контексті виникає цікаве запитання: чи є термін “інші банки” синонімом терміну “комерційні банки”? На жаль, чітка класифікація інших банків у Законі України “Про банки і банківську діяльність” відсутня. У статті 4 Закону, яка якраз і має на меті визначити склад банківської системи України, міститься класифікація банків лише за одним критерієм — за їх спеціалізацією. Так, зазначено, що банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Визначення напрямів діяльності та спеціалізації є правом банку. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо понад 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо понад 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.
   Проте у Законі “Про банки і банківську діяльність” містяться положення, які дають нам підстави зробити висновок про наявність у банківській системі України також і інших видів банків, правовий статус яких має певні особливості. Зокрема, у статті 1 вказаного Закону ми маємо визначення терміна “банк з іноземним капіталом”, стаття 7 Закону присвячена особливостям державних банків, у статті 8 визначено правовий статус кооперативних банків. Крім того, в окремих статтях вказаного Закону вживається термін “комерційний банк” (ст. 10, 31, 47, 56). Однак визначення терміна “комерційний банк” у Законі відсутнє. На практиці це нерідко призводить до проблем у застосуванні норм Закону України “Про банки і банківську діяльність”. Зокрема, у статті 57 Закону вклади фізичних осіб комерційних банків гарантуються в порядку, передбаченому законодавством України. Виняток з цього положення згідно з частиною другою цієї статті зроблено лише для Державного ощадного банку, вклади фізичних осіб якого гарантуються державою. Відповідно до статті 47 комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях. У зв'язку з цим з'ясування питання, які банки відносяться до комерційних, має дуже важливе значення.
   На нашу думку, термін “комерційні банки” є синонімом терміна “інші банки”, виходячи з таких аргументів. По-перше, враховуючи, що банківське законодавство є зовнішньою формою виразу економічного змісту тих чи інших банківських відносин, звернемося до позицій економістів з цього приводу. Зокрема, О. Амбарцумов та Ф. Стерліков вважають, що комерційні банки — це “великі кредитні установи, які здійснюють універсальні банківські операції для підприємств всіх галузей головним чином за рахунок грошових капіталів та заощаджень, залучених у вигляді вкладів; здійснюють розрахункові та платіжні операції, надають позики та гарантії, здійснюють емісію цінних паперів та ін. Комерційні банки за формою власності поділяються на приватні (індивідуальні та акціонерні) та державні”. У наведеному визначенні зазначені фахівці звертають увагу на особливості банку як різновиду комерційної організації. Вважаємо за необхідне навести запропоноване ними визначення комерційної організації, оскільки саме в ньому відображена ознака, яка відрізняє комерційні організації від некомерційних. Так, під кредитною організацією вказані фахівці розуміють “організації, основною метою діяльності яких є отримання прибутку. До комерційних організацій відносяться господарські товариства; орендні, колективні, державні та інші підприємства, засновані на праві повного господарського відання переданим їм майном засновників, господарські об'єднання вказаних юридичних осіб”. Таким чином, основною метою комерційної організації є отримання прибутку.
   Звертаємо увагу, що зазначений економічний зміст комерційної організації закріплений у Господарському кодексі України. Так, за зазначеним кодексом розрізняється господарська комерційна та господарська некомерційна діяльність. Відповідно до статті 42 глави 4 “Господарська комерційна діяльність (підприємництво)” цього кодексу підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Згідно зі статтею 45 Кодексу підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця. Зокрема, комерційним підприємством може бути державне підприємство (стаття 74 Господарського кодексу України).
   Звертаємо увагу, на те що у Законі УРСР “Про банки і банківську діяльність” в редакції від 20 березня 1991 р. було чітко закріплено, що банківська система є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку Української РСР, Ощадного банку Української РСР, республіканських та інших комерційних банків різних форм власності.
   Враховуючи вищевикладене, можна стверджувати, що банківська система України складається з двох рівнів: Національного банку України та комерційних банків. Комерційні банки бувають різних видів.
   Зокрема, Законом України “Про банки і банківську діяльність” передбачено створення державних банків. Відповідно до статті 7 Закону державний банк — це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. Законом передбачений особливий порядок створення та управління державним банком.
   Наступним різновидом комерційних банків є кооперативні банки. Кооперативні банки створюються у порядку, передбаченому Законом України “Про банки і банківську діяльність”. Законодавство про кооперацію поширюється на кооперативні банки у частині, що не суперечить цьому закону. За принципом територіальності кооперативні банки поділяються на центральний та місцеві.
   Крім того, відповідно до статті 70 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування мають право створювати комунальні банки.
   Таким чином, в залежності від критерію можна виділити такі види комерційних банків:
   1. За спеціалізацією:
   - універсальні;
   - спеціалізовані.
   2. За формою власності:
   - державні;
   - приватні;
   - комунальні;
   - змішані.
   3. За організаційно-правовою формою:
   - банки, створені у формі товариства з обмеженою відповідальністю;
   - банки, створені у формі акціонерного товариства;
   - кооперативні банки.
   4. В залежності від участі іноземного капіталу:
   - банки без участі іноземного капіталу;
   - банки з частковою участю іноземного капіталу;
   - банки з 100-відсотковою участю іноземного капіталу.
   Крім того, за Законом України “Про банки і банківську діяльність” в банківській системі України окремо виділяються системоутворюючі банки. Відповідно до статті 1 вказаного Закону системоутворюючий банк — це банк, зобов'язання якого становлять не менше 10 відсотків від загальних зобов'язань банківської системи. Зокрема, О. П. Орлюк у своїй монографії в якості прикладу системоутворюючих банків приводить такі вітчизняні банки, як “Аваль”, “Приватбанк”, “Промінвестбанк”, “Ощадбанк”, “Укрексімбанк”, “Укрсоцбанк”, “УкрСіббанк”.
   Зокрема, ЗАТ “Промислово-інвестиційний банк” за 2000 р. мав найбільший капітал — 725 млн грн, що складало третину всього банківського капіталу країни. Цей банк обслуговує ряд великих промислових підприємств, фінансує декілька державних програм, у тому числі серійне виробництво пасажирського літака АН-140. Він має власну політичну силу — Партію економічного розвитку і “діловий клуб” — Лігу великих банків. За міжнародними рейтингами ПІБ — єдиний український банк, який займає високе місце серед провідних банків Європи і 2000 банків світу.
   Звертаємо увагу, що згідно з чинним банківським законодавством іноземні банки не можуть відкривати філії на території України. Проте це суперечить міжнародним угодам, ратифікованим Україною. Зокрема, Угодою про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами (ратифікована законом № 237/94-ВР від 10.11.94 р.) передбачено, що України згідно із своїм законодавством та правилами надає дочірнім компаніям і філіям компаній Співтовариства, заснованим на її території, режим стосовно їх діяльності, що є не менш сприятливий, ніж той, що надається відповідно її власним компаніям або філіям або компаніям чи філіям будь-якої третьої країни, залежно від того, який з них є кращий”. У зв'язку з цим Національним банком України у порядку законодавчої ініціативи було підготовлено та внесено на розгляд Верховної Ради України 04.04.2005 р. проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про банки і банківську діяльність” (реєстраційний № 7274), яким передбачається доповнення вказаного Закону положеннями щодо створення та діяльності на території України філій іноземних банків. Зокрема, під банком пропонується розуміти не лише банк-юридичну особу, але й філію іноземного банку. Проектом передбачено, що положення цього Закону, що застосовуються до банків, застосовуються до філій іноземних банків з особливостями, встановленими цим Законом. Законопроектом встановлено виключний перелік умов, за яких іноземний банк має право на відкриття в Україні своєї філії. Передбачено, що для здійснення філією іноземного банку банківської діяльності на території України Національний банк України проводить акредитацію філії іноземного банку в Україні шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, видачі банківської ліцензії та надання письмового дозволу на здійснення операцій. Вказаний законопроект було прийнято у першому читанні 06.07.2005 року. 17.11.2005 р. законопроект розглядався у другому читанні та був відхилений ВРУ.