"Природна людина" просвітників

   Просвітницька думка створювала світоглядне уявлення про людину та її буття, відправляючись від самої людини як такої. У християнському світогляді людина поставала як творіння Боже, у системі феодального суспільства — як певний соціальний персонаж, уособлення того чи того суспільного стану. Геніальним винаходом просвітителів стало розуміння людини, котре виходило з неї як первинного і самоцінного буття. Просвітителі виголосили, що людська особа сама собою, просто від своєї природи, є певним буттям, головну ознаку якого складає свобода. Як писав Ж.-Ж. Руссо на початку свого твору "Про суспільний договір": "Людина народжуєтьтся вільною, тоді як усюди вона знаходиться в кайданах".
   Людина від природи є вільною істотою, відданою у владу власної волі. І як така вона має незаперечні, первинні, невід'ємні від її сутності права. Це перший висновок щодо людини, яким керується просвітницька думка. Його доповнює другий, а саме: всі люди тотожні один одному в цих правах, оскільки самі ці права не є привласненими в людське життя, а властиві людській природі як такій. Остання є однаковою в усіх людей. Ці дві тези — перша: кожна людина за своєю природою, незалежно від своїх здібностей, ознак, соціального становища тощо, має певні невід'ємні права; друга: люди не відрізняються одне від одного в цих правах, тобто рівні в них, — складають основу просвітницького образу людини.